Відомий політолог: про культуру, занепад кіно та "Велике крадівництво"

Політолог Володимир Цибулько розповів From-UA.

Одна з них - підписання українсько-американської хартії в Вашингтоні.

- Також зовнішньо-політичні відносини, створення Кримської платформи, і очевидно, такий остаточний перехід управління зовнішньою політикою від Міністерства закордонних справ у руки пана Єрмака.

З іншого боку, зовнішньо-політична активність Міністерства оборони замістила проколи, які були здійснені зовнішньою політикою.

Можна сказати, що зовнішня політика за 2021 рік розбалансувалася, вона втратила чіткі орієнтири і стала аж занадто не інституційною, тобто в ній дуже багато особистного фактора, який рано чи пізно призведе до відсутність прав.

У внутрішній політиці я вважаю, що відхід від команди Зеленського Арсена Авакова і Дмитра Разумкова створив абсолютно іншу політичну реальність.

Адже Дмитро Разумков став фактором такої політичної ідентифікації для багатьох, для великої частини українців.

І фактично він став центром зібрання колишнього електорату Зеленського, який був у підвішеному стані.

Тепер цей електорат артикульований, зосереджений.

Єдине, що це все базується на персоні Разумкова, але не на політичних принципах, що знову таки робить українську політику занадто персоніфікованою і не інституційною.

Серед інших внутрішніх поразок, я думаю, що є відчутний провал соціальної політики, є фактично повний провал інвестиційної політики, і кричущим випадком був відхід з України канадських інвесторів, які розмістили досить високотехнологічні сонячні електростанції.

Тепер вони їх згортають, і це, по суті, такий шлях угробленого інвестиційного клімату в Україні.

Це фактично і є результатом цього няньчення Зеленського.

Адже ми всі пригадуємо, як нам втюхували інвестиційних няньок.

В результаті інвестиційний клімат вбитий.

Нам розповідали про унікальну українську вакцину, яка заполонить весь світ.

Де це все? Ні вакцини, ні грошей, ні звітів.

І так повсюди.

В решті решт “Велике будівництво”, з яким носився Зеленський в цьому році точно зафіксувалося у свідомості українців, як велике крадівництво.

Тобто 50% українців збідніли за поточний рік, і це фактично не лише провал економіки, а це відмова Зеленському в політичній перспективі.

Що стосується культури - є дрімучий застій, але це не застій творчих особистостей, а застій інфраструктури.

Тобто інфраструктура культури не управлялася як слід, і ми маємо очевидне вбивство кіновиробництва.

В цьому році воно зафіксувалося, як уже закінчене явище.

Кіно похоронене, воно фактично поза межами продакшна “95 кварталу” неможливе.

І це одна із найбільших поразок української культури.

З ріку в рік росте кількість перекладів найменувань українських книг за кордоном.

З одного боку, це заслуга тої інституції, яку було створено 4 роки тому, інститут книги, але, з іншого боку, це просто активність самих українських митців.

Адже зараз чим менша держава, чим більше ініціативи самих творчих особистостей, тим, як це не дивно, більше держава наголошує на своїх перемогах і на своїй активності, але це не активність держави.

Це просто нахабне перехоплення результатів чужої правди, так само і у “Великому будівництві”.

Адже більшість об'єктів великого будівництва були збудовані десь на 70-90% за попередньої влади.

Приблизно така політика, але вбивство кіно - це катастрофічна річ.

Дуже великі амбітні плани в 2022 році є щодо “Великої реставрації”, але ж підозра, що це буде той самий інструментарій, що і з “Великим будівництвом”.

Гроші випаровуватимуться, а результати будуть занадто скромні.