В Україні відшукали раритетний позашляховик: він досі долає серйозне бездоріжжя

Якщо ви думаєте, що ретро машина повинна стояти тільки в тепленькому гаражі або в музеї - ви помиляєтесь.

Ось, наприклад, класичний Willys може проїхати по будь-якому бездоріжжю і підкорити навіть дуже серйозні вершини.

Яка доля цього авто, дізнавались в ефірі програми “Дже.

Даі” на телеканалі 2+2.

Жила на світі така людина Карл Пробст, вона працювала на фірмі Bantam.

Саме він став творцем цього повнопривідного автомобіля.

Був 40 рік, але Пентагон захотів, щоб три фірми займалися розробкою.

Тобто Bantam, Willys і Ford, та найкращим став Willys.

Американський армійський Willys - справді підкорив світ автоіндустрії.

Його всюдихідність і маневреність - не мали рівних.

Його спроектували буквально за три місяці – на ньому їздили генерали полковники, або він тягав легку гармату.

Вона важила кілограм 600 і 600 ще снаряду до неї.

Це тобто 1200, при тому, що його вага усього 1050 кілограм.

Вілліс став справжньою робочою конячкою для військ союзників під час Другої Світової.

Невеличкі розміри дозволяли легко заїжджати в десантні планери.

Але треба врахувати один нюанс – в машині реально холодно.

Треба вдягатися тепліше, бо пічки в ній немає.

В сім’ю Романа незвичайна машина потрапила заплутаним шляхом.

В 45 році після перемоги полковник собі залишив цей автомобіль, але потім продав його ліснику.

Той його занедбав і у 65 році його батько купив Willys в дуже поганому стані.

Оскільки запчастин тоді не було – довести машину до ідеалу батькові Романа було вкрай складно.

Справу врешті - закінчив син.

Процес реставрації зайняв 2-3 роки і продовжується досі.

Та цей автомобільний “дідуган” старіти не збирається.

Нині Роман активно використовує його в офроуд змаганнях.

На ньому можна без проблем в натяжку йти там де на другому авто доводиться великі оберти давати.

Так, як машина активно використовується для офроуду, тут з’явилося кілька специфічних вдосконалень.

Перше - це поворотники, по-друге бокове праве дзеркало і дверцята, бо їх з заводу не було.

Новий власник, категоричний - продавати машину, в яку вклав усю душу - не збирається.

Мріє, що колись хтось з його дітей так само з усмішкою на обличчі ганятиме на старенькому Willys бездоріжжям.