"Нива": Історія популярного кросовера

Вважається, що вперше це поняття запровадив Chrysler у 1987 році.

Проте до того моменту, як у середині 90-х минулого століття ринок сколихнули Toyota RAV4 та Honda CR-V, ніхто особливо таким словом не користувався.

А ось далі – все пішло-поїхало.

З тим, що маємо на сьогоднішній день, можна стверджувати, що у звичайному розумінні кросовером вправі називатися автомобіль, що поєднує властивості звичайного легковика та позашляховика.

Щось на зразок всесезонних шин, тільки набагато краще — корисніше і функціональніше.

Хоча існує чимало прикладів змішування всього чого завгодно, наприклад, купе та пікапа, або мінівена, позашляховика та седана.

Адже фантазію не зупинити, та й навіщо?.

Принциповими моментами для кросовера повинні вважатися: рамний кузов, з хорошим рівнем комфорту, підвищений дорожній просвіт і присутність повного приводу (бюджетні версії чудово обходяться і без нього, але це актуально лише для цивілізованих країн).

Відмінний набір якостей для багатоцільового автомобіля на кожен день.

Так, ми мало не забули ще один важливий момент: наявність тямущих маркетологів у автовиробника.

Без них досі все текло по-старому.

Якщо спробуємо знайти кросоверні витоки вазовської " Ниви ", доведеться повернутися у середину 50-х, коли у Горькому освоїли повнопривідний варіант " Перемоги ".

Всюдихід ГАЗ-М72 з'явився як побічний продукт освоєння цілини для допомоги механізаторам у польових роботах із підвезенням запчастин.

З огляду на не блискучу надійність сільгосптехніки легко можна зрозуміти мотиви партії та уряду, які ініціювали роботи над "вітчизняним комфортабельним легковим автомобілем підвищеної прохідності".

Хоча про який комфорт можна говорити із парою нерозрізних мостів.

Проект проіснував 4 роки (1955-58) і після 4677 зібраних машин перейшов у інше русло.

Роботи над легковим повнопривідником перемістилися на "Москвич", де під кузов моделі "402" підкотили пару жорстких мостів та роздавання з нижчою (дорожній просвіт досягав 220 мм).

Седану "410" на роду було написано всього кілька років (1957-58 років, 7580 прим.), Універсалу "411" також не судилося довге життя (1959-60 років, 1515 прим.).

Конструктори так і не змогли подолати нестачу потужності, кволу динаміку, кузов, що розвалюється, і вроджену схильність до перекидання.

Заводу категорично бракувало виробничих потужностей, особливо експортних поставок.

Тому навіть паралельному проекту позашляховика "Москвич-415/416" дали відставку на користь звичайних малолітражок, які приносили валютний видобуток.

Наступним наближенням до жанру кросоверів виявився луцький "ЛуМЗ-969".

Перші пару років він існував передньопривідним (1967-69), а як "ЛуАЗ-969" отримав задній міст, що підключається.

Однак комфортом машинка не балувала і зараховувати її до першопрохідців ми не стали б, хоча дуже хочеться (чистої води патріотизм).

Фатальний візит.

Вирішальною подією у появі "Ниви" став візит до "АвтоВАЗу" голови Ради міністрів Олексія Косигіна влітку 1970 року.

Високий партійний начальник раптом згадав сільських трудівників і запропонував перспективний вектор розвитку у бік повнопривідника.

І це виявився правильним маркетинговим ходом.

І водночас парадоксальний, особливо за тієї обставини, що сільське населення за порадами почало отримувати паспорти лише 1974 року.

Турбота партії про народ неймовірно множилася.

"Ниві", що зароджується, дуже пощастило з молодим складом конструкторів і випробувачів.

Якби не їхній ентузіазм і віра в автомобіль, то проект, напевно, закрили б.

Про це свідчить невпевненість керівництва заводу навіть у стадії випробувань дослідних зразків.

Але все обійшлося.

Конструктивно "Нива" виявилася цілком вдалою.

Схема з постійним повним приводом була обрана з метою економії.

Конструкторів обмежували серійними агрегатами, а вони не витримували моноприводних режимів, тому для рівномірного завантаження трансмісії постійне підведення тяги з симетричним міжосьовим диференціалом виявилося рятівним рішенням.

Завод про це не поширювався, але правильність рішення згодом оцінили невдахи власники, які відключали за підказкою гаражних "спеців" привід на передній міст.

Зекономлені на паливі гроші згодом доводилося вкладати в трансмісію, що сипалася від перевантажень (паразитні моменти, будь вони неладні!).

Повний привід давав машині фору при подоланні раптових перешкод (не треба було підключати другий міст), а також гарантував постійні керованість та стійкість на дорогах із твердим покриттям.

Двигуна 1,6 літра (80 к.

с.) на бездоріжжі вистачало далеко не завжди, рятувала друга знижена передача, але навіть з нею перешкоди доводилося брати з ходу, що стало особливістю "Ниви" (щось наче нахабний стиль їзди поза дорогами).

Крім цього, економія на розробці вилилася в пологові шуми та вібрації, які остаточно так і не побороли.

Хоча, задля справедливості варто відзначити, що на перших етапах конструктори пропонували незвичайне рішення, в якому мотор, КПП, роздатка і редуктор переднього мосту утворювали жорсткий зв'язок і не вимагали свердління карданної передачі вперед.

Унікальна трансмісія прототипу мала такі режими як: передній, повний та задній приводи, а також повний знижений привід та нейтраль.

В цей час в іншому світі.

Але це так, до слова про винахідливість.

Щодо першості щодо кросоверності, то для Радянського Союзу вона була однозначною.

Але у світі вже вітали аналоги.

Спортивний Jensen Interceptor (1967-76) до уваги не беремо через ексклюзивність (хоча повний привід для такого типу машин раніше не застосовувався і пішов у зріст після 1980 р.

з появою Audi Quattro).

Британський Range Rover виник у 1970 році та по-своєму очолив тренд люксових позашляховиків.

Але його розміри і двигун V8 зовсім не відповідають вимогам масовості.

Найближче до "Ниви" стоїть Subaru Leone Estate Van, який приміряв постійний повний привід у 1972 році.

А радянська інтерпретація стала на конвеєр 1976-го.

Отже, суперечки мають повне право продовжуватися.

У Японії дуже близько до цієї категорії підібрався Suzuki Jimny (випускається з 1967 року).

Але в нього, як і в "Перемоги" з "Москвичем", стояли жорсткі мости, та й раму нікуди не дінеш.

Хоча за розмірами (3,4 м) і функціональності це майже "Нива", тільки трохи менше.

А ось в Америці лідером сегмента вважається AMC Eagle (1979-1987), який впровадив легковий повнопривідник відразу в трьох кузовах: седан, купе та універсал (на основі існуючої моделі Concord).

Для багатьох ця машина символізує початок ери кросоверів.