Помер легендарний Жан-Люк Годар: П'ять головних фільмів режисера

Режисер Жан-Люк Годар, хрещений батько французького кінематографу «нової хвилі», помер у віці 91 року, повідомила французька газета Liberation із посиланням на людей, близьких до режисера.

Годар був одним із найвідоміших режисерів у світі, його фільми «На останньому подиху», «Божевільний П'єро», «Сторонні» та «Презир», які розсунули кінематографічні кордони та надихнули багатьох режисерів.

Годар розпочинав свій шлях у кіно на початку 1950-х з кінокритики та писав для відомого журналу Cahiers du cinéma.

У 1960 році Годар зняв свій дебютний фільм «На останньому подиху» з Жан-Полем Бельмондо та Джин Сіберг, який став практично одним з маніфестів нового підходу до кіномови.

Режисери «нової хвилі» критикували комерційний «голлівудський» підхід, передбачуваність сюжету та шукали нові способи зйомки.

Французький кінематограф тих років вплинула на наступне покоління незалежних американських та європейських режисерів кінця 1960-х та початку 1970-х років.

Годара також називають одним із найрадикальніших режисерів в історії кіно через його активну політичну позицію.

У своїх фільмах він висловлювався про В'єтнамську війну і вплітав у них марксистські ідеї.

Журнал Вог підібрав пять найважливіших фільмів режисера:.

На останньому подиху (1960).

Головний герой картини Мішель Пуакар – молодий нероба.

Гроші дістаються йому легко, так само легко він їх і витрачає.

Єдиний мінус – заробіток Мішеля є незаконним.

«На останньому подиху» – перший повнометражний фільм Жана-Люка Годара.

Ця картина стала одним з найбільш характерних зразків «французької нової хвилі».

Стрічку зняли всього за місяць і з крихітним бюджетом.

Знімальна група економила на всьому.

Наприклад, для руху камери використовували інвалідний візок, сценарій складали перед початком знімального дня, а діалоги актори вигадували на ходу.

Незважаючи на такі умови, стрічка «На останньому подиху» одразу зробила режисера знаменитим і стала однією із знакових в його біографії.

Зневага (1963).

Головний герой картини Поль Жаваль – відомий письменник, якому доводиться заробляти на життя написанням сценаріїв до фільмів.

Разом з дружиною Каміллою вони вирушають на острів Капрі на зйомки історичної кінострічки, за сценарій до якої Полю запропонували хороші гроші.

Поки письменник зайнятий роботою, режисер фільму намагається звабити Каміллу, так між героями зав'язується експансивний любовний трикутник.

Це перший фільм Годара з мільйонним бюджетом.

Крім того, продюсери запросили на головну роль секс-символа епохи Бріджит Бардо і забезпечили стрічці всесвітній прокат.

Режисер зняв «Зневагу» за мотивами однойменного роману Альберто Моравіа.

Фільм знаменитий своєю музикою, яку до нього написав Жорж Делерю.

Згодом її не раз використовували й інші режисери, наприклад, Мартін Скорсезе у фільмі «Казино».

Навіть у стрічці такого рівня і масштабу, Годар залишався режисером «нової хвилі».

Він знущався над продюсерами і частково перетворив фільм в алюзивну критику на кіноіндустрію.

Навіть назва «Зневага» обрана не просто так.

Це те почуття, яке Годар відчував щодо папараці і зірок.

Банда аутсайдерів (1964).

«Банда аутсайдерів» оповідає історію героїні Оділь, яка на курсах англійської мови знайомиться з двома хлопцями – Артуром і Францем.

Цей зв'язок призводить до того, що молоді люди вмовляють дівчину приєднатись до пограбування.

Драма-нуар «Банда аутсайдерів» знята за твором Долорес Хітченс «Золото дурнів» і також є знаковим фільмом «нової хвилі».

Бернардо Бертолуччі, як шанувальник творчості Годара і любитель алюзій, у своєму відомому фільмі «Мрійники» використовував відсилання на сцену з «Банди аутсайдерів».

У фільмі є сцена, в якій персонажі біжать по паризькому Лувру.

Цікаво, що Годар не отримував офіційного дозволу на зйомки в музеї: він тихо проніс камеру і велів акторам бігти по залу.

А охоронці, котрі переслідують героїв в сцені, – співробітники музею, які працювали в той день.

«Аліса в країні чудес зустрічає Франца Кафку», – сказав режисер про свою стрічку.

Альфавіль (1965).

Дія фільму «Альфавіль» відбувається на далекій планеті.

Там панує тоталітаризм, а на чолі стоїть жорстокий і небезпечний професор фон Браун, який створив штучний інтелект під назвою Альфа-60 і з його допомогою захопив всю планету.

Наслідуючи тенденції 1950-х років, Жан-Люк Годар зняв фантастичний художній фільм на основі роману Поля Елюара.

У підсумку ця новаторська кінострічка стала прикладом для такого роду фільмів, які знімали в Голлівуді.

«Альфавіль» отримав «Золотого ведмедя» на Берлінському кінофестивалі.

Як картина-першопрохідець, стрічка і сьогодні актуальна завдяки безлічі алюзій і ремінісценцій на реальне фашистське минуле.

Божевільний П'єро (1965).

Фердинанд вдало одружений з багатою жінкою, у них є маленька дитина.

Одного разу в їхнє безхмарне сімейне життя приходить Маріанна – няня, яку найняли для малечі.

З того моменту життя кожного героя картини перевертається, зокрема через неблагополучне минуле Маріанни.

Фільм знятий за романом Лайонела Уайта «Одержимість».

«Божевільний П'єро» в компанії зі «Зневагою» вважають найбільш яскравими у візуальному плані роботами Годара.

Це третя кольорова кінокартина режисера.

Прем'єра стрічки відбулася в межах 26-го Венеційського кінофестивалю 1965 року.

З погляду прокату це найуспішніша стрічка Годара.