Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13»
Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13»

Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13»

Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13» - Фото 1
Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13» - Фото 2
Другого жовтня на кінофестивалі Kharkiv MeetDocs відбулася українська прем’єра новаторського фільму Володимира Тихого «День українського добровольця». У вересні, як відзначив глядач-британець, «цей артхаус навіть вдалося протягнути на Бі-бі-сі».
Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13» - Фото 3
Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13» - Фото 4

Він так поспішає стежиною з дроном — мабуть, як Ігор Луценко сказав, «політати». На кашкеті в майбутнього розвідника тризуб, оператор ловить гарний кадр. Звати його Роман Ратушний, 9 червня він загине, а у вересні на честь захисника назвуть вулицю в Києві.

Та поки що — 14 березня 2022 року, День добровольця. Найбільше уваги військовому й колишньому політику Ігорю Луценку, якого кінематографісти знають віддавна. Весь фокус на картинці: оператори «Вавилона’13» кинули виклик російським ракетам. Ще тривають бої за Мощун під Києвом, а кінематографісти домовилися протягом одного дня зафільмувати, як велика війна змінює все. В Києві постає оновлене громадянське суспільство, і кожен намагається бути корисним.

 

Матерії для спільної сітки

Героями стрічки «День українського добровольця» стали активісти й волонтери. Окрім Романа Ратушного та Ігоря Луценка, це Даша Астаф’єва, Євген Дикий, Ігор «Тополя» Мазур. Короткі епізоди за їхньої участі переплітаються і чергуються, як стрічки маскувальної сітки.

Ось Луценко в затишній, але холодній дитячій кімнаті в Пущі-Водиці розказує Роману й «стажерам» про оптику розвідки. «Astavmenya», — диктує в кафе назву свого телеграм-каналу Даша Астаф’єва. Тут вона має чистити картоплю для доставки їжі в метро. Ветеран і науковець Євген Дикий прогнозує, що найтяжчий період війни триватиме з місяць, а тоді будуть спокійніші місяці. Ветеран і практик «Тополя» каже: «Коли на жовто-блакитний прапор падає кров, він стає червоно-чорним»…

Сітки-перипетії «добровольців» доповнюють сцени життя на платформі станції метро «Дорогожичі», що стала прихистком для киян. Також до фільму увійшли кадри з Одещини, куди переїхали мешканці міста подалі від російських ракет. Найбільш разючі воєнні сцени знято з дрона, і якоїсь миті глядач бачить позиції ворога, як на долоні.

Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13» - Фото 5

Дійсність у Києві то гуде від напруги, то вибухає музикою з фільму Марисі Нікітюк. Композитором виступив Микита Моісеєв.

Коли індустрія стоїть, запускається кіноспільнота

Зняти фільм за один день? Такого нахабства документалістика не прощає. Та у випадку з «Вавилоном’13» «підготовчий період» тривав, вважайте, від Революції гідності. «Нас уже знали, нічого пояснювати не довелося. Тож “система зйомок” нарешті запрацювала», — каже режисер Володимир Тихий.

В історії об’єднання вже був спільний фільм «Сильніше, ніж зброя» (2014). Тим часом з’являлися й інші новаторства в документалістиці: у 2020-му Вадим Ільков із командою операторів зняв фільм-концерт «Розділові Наживо» під час останнього виступу музичного проєкту Сергія Жадана.

До колективної сили операторів вдається і Володимир Тихий. Учасники проєкту Ярослав Пілунський, Дмитро Козеко, Сергій Стеценко, Ігор Іванько, Ілля Єгоров, Іван Банніков і Роман Любий знімають у різних локаціях. За допомогою дронів для стрічки знімали Олександр Шкрабак, Ігор Луценко, Максим Рубан, Юрій Грузинов і Юрій Пупирин.

Під час перегляду складається враження, що операторів ніхто не квапив. Їм вдалося отримати цінні кадри, адже в березні дозволу на зйомки в Києві не було. Як? Володимир Тихий відповідає прямо: «Ми знімали без дозволу». Як виявилося, кінематографісти скористалися напрацьованими зв’язками: деякі з вавилонівців, зокрема оператор Ярослав Пілунський, виїжджали в зони обстрілів на завдання тероброни. Щоправда, додав кінорежисер, зйомки з дронів тривали не один день.

Монтаж фільму типовий для фільмів «Вавилона’13». Це розповідь-відгук на запити аудиторії, зрозумілий широкому колу глядачів. Мабуть, через те в учасників об’єднання немає потреби акцентувати, що вони українські режисери.

Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13» - Фото 6

І все ж «День українського добровольця» є й мистецьким експериментом. Наприклад, ми впізнаємо медійних героїв історій, однак у кадрі вони не підписані. Так само ми бачимо вибухи техніки в абстрактних місцях, означених лише мимохідь у розповіді Ігоря Луценка. «Нам хотілося передати сюрреалістичність, а з титрами фільм сприймався б як публіцистика», — каже Володимир Тихий. Включення вибухів до фільму без «координат» — прецедент, хоча про доречність можна дискутувати.

У фільмі є також відверто артові прийомі. Зокрема, під час евакуації камера на мосту постійно «здригається», що відповідає емоційному стану людей. Так само модерністським є звукове оформлення фільму: крім музики, звуків метро й міста, сигналу тривоги, час від часу відеоряд доповнює специфічний гул — як відлуння неспокою, тривоги, порожніх міських вулиць.

Ці рішення ще увійдуть до праць кінознавців про кіно початку великої війни. Як, до речі, й фільм Дмитра Томашпольського «Лариса Кадочникова. Війна», знятий у березні та квітні в Києві. У ньому кінорежисер веде партизанські зйомки, виокремлюючи з матеріалу виразні епізоди у відповідності до постатей своїх героїв — Лариси Кадочникової, Сергія Тримбача, Вадима Скуратівського. Оскільки робота знімальної групи була неможливою, Дмитро Томашпольський замість воєнного Києва періодично віднаходив відповідні метафори у фільмах Сергія Параджанова й Михайла Іллєнка.

Фільм без дозволу, або Один день із життя «Вавилона’13» - Фото 7

Фільм для фестивалів та онлайн-платформ

Якщо ви чекаєте на «День українського добровольця» в кінотеатрі, наберіться терпіння. Як розповів під час прем’єри продюсер Ігор Савиченко, спочатку фільм покажуть на міжнародних кінофестивалях, а потім і на онлайн-платформах. У вересні фільм вийшов у короткому прокаті в Лондоні та на каналах Бі-бі-сі. Причому, цитує продюсер враження британця, для мовника це був надто «артхауз».

Епізоди з цього та інших майбутніх фільмів кінематографісти постійно викладають на ютуб-каналі «Вавилон’13». Як розповів Володимир Тихий, він стежить за реакцією глядачів і читає всі коментарі. Це ще одна особливість об’єднання: потреба відповідати на запити глядачів і відчувати з ним зв’язок. «Прийшов час культурних спільнот у соцмережах. У поєднанні з нашим кіно вони можуть виконати значну роботу», — міркує про наступний етап «Вавилона’13» режисер.

Теги за темою
фільм кіновиробництво
Джерело матеріала
loader
loader