Інфозлочини. Симоньян. Чому головну редакторку RT не можна називати журналісткою?

Маргарита Симоньян – одна з ключових фігур російської пропаганди. Вона очолює підконтрольну кремлю багатомовну мережу телеканалів RT (раніше – Russia Today), контент якої орієнтований переважно на іноземну аудиторію та російську діаспору за кордоном. Після повномасштабного вторгнення Росії до України мережа RT потрапила під санкції за поширення дезінформації: транслювати брехню кремлівських посіпак заборонено в країнах Євросоюзу, Великобританії, Канаді. 

Окрім того, перелічені країни разом зі Швейцарією та Австралією ввели проти Симоньян та її чоловіка, російського пропагандиста Тиграна Кеосаяна, персональні санкції. Кеосаяну також заборонено в’їзд до Казахстану. Своєю чергою головна редакторка RT неодноразово заявляла, нібито вона та її колеги просто виконують журналістську роботу і "не служать посадовцям". Голосити про начебто "цензуру" у відповідь на законні обмеження міжнародної спільноти вже стало для пособників російської влади певною традицією. Але чому такі "аргументи" – нахабна маніпуляція?

ІМІ розпочинає серію матеріалів про інформаційні злочини російських пропагандистів, яких у жодному разі не можна прирівнювати до журналістів.  

Хто така Симоньян і як здобула прихильність Кремля?

Симоньян Маргарита Симонівна народилася 6 квітня 1980 року в Краснодарі, РСФСР. У цьому ж місті закінчила факультет журналістики Кубанського державного університету. Пропагандистська кар’єра Симоньян розпочалась у 2001 році, у Всеросійській державній телерадіокомпанії (ВДТРК). Вона працювала в пулі російського президента, а у 2004 році "прославилася" викривленим висвітленням теракту в Беслані. Симоньян не повідомляла про обіцянку терористів звільнити заручників у разі виведення російських військ із Чечні та занижувала кількість заручників. Уже через рік після таких "старань" Маргариту призначили головною редакторкою RT – пропагандистського ресурсу, який від свого заснування у 2005 році до 2022-го перебував у лідерах з держфінансування серед усіх кремлівських "бачків".

У федеральному бюджеті Росії на 2022 рік на роботу RT збільшили фінансування і заклали 28,7 мільярда рублів. Ресурс RT не можна називати ЗМІ, так само як і Симоньян журналісткою, – з низки причин. Насамперед RT не дотримується журналістських стандартів і виробляє величезну кількість фейків. Після повномасштабного вторгнення Росії до України пропагандисти запустили серію дезінформаційних фільмів, які називають "документальними". Зокрема, працівники RT брешуть про військові дії РФ у Маріуполі. Сама ж Симоньян стверджує, що нібито у воєнних злочинах винні не російські солдати, а український окремий загін спецпризначення "Азов". По-друге, варто звернути увагу на статус RT. Зокрема, урядова комісія РФ з підвищення стійкості розвитку російської економіки внесла пропагандистську телекомпанію до переліку ключових організацій, що мають стратегічне значення для Росії. І, по-третє, власне сама головна редакторка RT Симоньян не приховує, що медіакомпанія обслуговує Кремль. RT визначає своєю місією "відбивати позицію Росії з основних питань міжнародної політики". Це вже суперечить журналістському стандарту дотримання балансу думок. Тобто ресурс фактично прямо говорить, що є рупором Кремля. Ба більше, у 2012 році в одному з інтерв’ю редакторка Симоньян сама визнала, що RT співпрацює з міністерством оборони РФ:

"Министерство обороны воевало с Грузией, а информационную войну вели мы, причем со всем западным миром. Ну невозможно только начинать делать оружие, когда война уже началась! Поэтому Министерство обороны сейчас ни с кем не воюет, но готово к обороне. Так и мы".

У продовженні відповіді на запитання, чому Симоньян не є журналісткою, варто також зазначити, що вона виступала за вилучення з російської конституції норми про заборону цензури: 

"Не может большое государство существовать без контроля над информацией. И они, те, кто заставил нас написать в нашу Конституцию, что цензура запрещена, прекрасно это понимают".

Окрім RT, Симоньян є головною редакторкою кремлівських інформаційних агентств Россия Сегодня та Sputnik. Маргарита Симоньян – власниця численних державних нагород. Зокрема, має від влади РФ Орден за заслуги перед батьківщиною за так звану "об’єктивність" у висвітленні подій під час російської окупації Криму та Орден Олександра Невського, яким у Росії заведено нагороджувати держпосадовців за особливі заслуги перед батьківщиною. Не дивно, що за такого "послужного" списку російський президент Путін звертається до Симоньян на "ти", вона ж у соцмережах завжди називає його "Начальником" (пише лише з великої літери. – Ред.).

Кінопропаганда. "Пів царства" за "Кримський міст"

Пропагандистська діяльність Симоньян не обмежується лише телебаченням та квазідокументалками. У 2018 році вона написала сценарій і виступила продюсеркою фільму "Крымский мост. Сделано с любовью" про будівництво мосту між материковою частиною РФ та окупованим Росією Кримом. Стрічку зняв чоловік Симоньян Кеосаян. Російській аудиторії фільм презентували як нібито "художній", насправді ж це концентрована пропаганда з метою розпалити в росіян дух "кримнашизму" та виправдати злочинні дії РФ. Чого лише коштує ця сцена авторства Симоньян: 

"И как вам живется теперь в России? – Спасыби, погано. – Цены как в аду! – Целый поезд зэков завезли мост строить, страшно на улицу выйти! – А что, раньше лучше жилось? До аннексии. – Якой аннексии? – Ну до захвата Крыма россией. – Ты шо там болтаешь?! Какого ще захвата?! А ну держи его! Диверсант!"

Державний фонд кіно РФ виділив на знімання 100 мільйонів рублів поза конкурсом. Загалом подружжя пропагандистів заробило на фільмі 45 мільйонів рублів, виділених з федерального бюджету. Утім, стрічка провалилася в прокаті.  

Екстремістські заяви та діти Донбасу: як пропагандистка "розхитує" соцмережі?

Соцмережі Симоньян – ще один інструмент гібридної війни Росії проти України та світу. На основний телеграм-канал пропагандистки підписано понад 487 тисяч осіб. Окрім того, вона веде й інші телеграм-акаунти: перший, під назвою "Маргарита Симоньян из дома", налічує понад 50 тисяч підписників, а другий, "Маргарита Симоньян. Литература", – понад 23 тисячі. Кількість читачів Симоньян у твіттері перевищує 540 тисяч. Сторінки пропагандистки є такою собі гримучою сумішшю з фейків і маніпуляцій, які вона продукує сама або репостить з різних кремлівських ресурсів (і які періодично рекламує у своїх добірках "перевірених" джерел), а також – погрози національній безпеці України та просування російських наративів. 

Попри те що Симоньян позиціює себе як "журналістка", її соцмережі, де вона здебільшого розміщує продукт своєї інформаційної роботи, а не ділиться, скажімо, деталями особистого життя, кишать оціночними судженнями й навіть образами. Найбільше дістається Президенту України Володимиру Зеленському. Ось як Симоньян звернулася до українського головнокомандувача в основному телеграм-каналі: "Ти не те що не Росія, ти взагалі не людина. Мина-лепесток ты, паскуда лицемерная. Для таких лепестков в аду отдельная оранжерея".

Звісно, завжди можна сказати, нібито такі "пасажі" не є порушенням етики, а просто вияв особистої думки, на яку кожен має право, але висловлений у радикальній формі. Не відкидаємо, що на це також битимуть російські пропагандисти, коли їх почнуть притягувати до відповідальності міжнародні інституції за розпалювання ненависті. Але як тоді бути з очевидно екстремістськими заявами Симоньян?  

https://t.me/margaritasimonyan/11853

Пропагандистка неодноразово погрожувала Україні застосуванням ядерної зброї: 

https://t.me/margaritasimonyan/11250 

https://t.me/margaritasimonyan/12086 

https://t.me/margaritasimonyan/12113 

https://t.me/margaritasimonyan/12136 

Симоньян становить загрозу національній безпеці України, адже закликала до анексії українських територій:

https://t.me/margaritasimonyan/12077 

"Немедленный референдум – это Крымский сценарий, и это ва-банк".

https://t.me/margaritasimonyan/11612 

Та й ставить під сумнів факт української державності як такої:

https://t.me/margaritasimonyan/12002 

Соцмережі Симоньян – суцільна стенограма фейків, які вона, як і належить російським пропагандистам, зазвичай приправляє приголомшливими подробицями. Наприклад, транслює голослівні заяви про нібито катування, які вчиняли українські військові:  

https://t.me/margaritasimonyan/11450 

https://t.me/margaritasimonyan/11667 

І, звісно ж, репостить пропагандистські фільми про події в окупованих Росією українських містах.

Симоньян регулярно постить фейки, приписуючи воєнні злочини російської армії українським військовим. Зокрема, вона постила, що маріупольський Драмтеатр та вінницький Будинок офіцерів слугували тимчасовим укриттям для українських військових, тому їх і обстріляли. Пропонуємо ознайомитися зі спростуванням команди VoxUkraine. Головна редакторка RT також неодноразово маніпулювала, нібито українські військові "прикриваються цивільним населенням". Це кремлівський наратив про те, що мирне населення на окупованих Росією територіях і в прифронтових містах помирає не через дії росіян, а нібито через українську військову техніку, розміщену поблизу цивільних об’єктів чи в житлових кварталах:

https://t.me/margaritasimonyan/11234 

https://t.me/margaritasimonyan/11647 

З тієї ж "опери" роздуми, нібито війна завершиться, щойно Захід припинить давати Україні зброю.  

https://t.me/margaritasimonyan/12097 

І, звісно ж, поширюючи фейки та маніпуляції, Симоньян не лишає в спокої дітей. А саме дітей Донбасу. Пропагандистка неодноразово заявляла, що нібито війну на Донбасі розпочала не Росія, а Україна, а п’ятий український президент Петро Порошенко нібито особисто погрожував, що "діти Донбасу сидітимуть у підвалах". 

https://t.me/margaritasimonyan/11520 

https://t.me/margaritasimonyan/11208 

Насправді ж цитату Порошенка вирвано з контексту: повний текст промови й спростування фейків Симоньян можна прочитати на сайті StopFake. 

Інформаційна діяльність російських пропагандистів без перебільшення відіграє одну з ключових ролей у війні проти України, а також сприяла підготовці до повномасштабного вторгнення і значно вплинула на поширення ворожих настроїв у російському суспільстві. Так, за даними російської неурядової соціологічної організації "Левада-Центр", станом на кінець серпня дії російської армії в Україні підтримували 76% росіян. Із 24 лютого 2022 року цензура в російському інформаційному полі посилилася. Зокрема, генпрокуратурі РФ надали право закривати інформресурси в позасудовому порядку за поширення інформації, яка дискредитує армію РФ (йдеться, зокрема, про публікацію даних щодо воєнних злочинів російських військових), а також за "заклики до санкцій". Тож вважаємо, що діяльність російських пропагандистів має бути визнана такою, що становить загрозу миру і є актом агресії – відповідно до статті 39 Статуту ООН.

Альона Нестеренко, медіаекспертка ІМІ