У бліндажі, при світлі ліхтарика: бойовий хірург успішно прооперував важкопораненого побратима

Військовий хірург Олександр Данилюк з позивним Смайл в лютому 2015 року зробив унікальну операцію важкопораненому в районі Дебальцевого побратиму, коли під рукою у медика не було ані наркозу, ані донорської крові, ані спеціальних інструментів.

Повідомляється, що операцію на печінці, шлунку і підшлунковій залозі лікар проводив в бліндажі при світлі примітивного китайського ліхтарика.

— Під час обстрілів земля сипалася в імпровізовану операційну.

Хірург розумів, що оперує живий труп і шанси на успіх мінімальні.

Але у пораненого Олександра Тарасюка були інші плани, — пишуть журналісти одного з регіональних ЗМІ.

Врачи без границ на Херсонщине: “Немыслимо, как ребенок с такими ранениями смог дойти до больницы”.

За словами воїна, більшу частину операції він був при свідомості, чув, як переговорювалися один з одним хірург і його асистент, відчував, як всередині нього перебирають нутрощі, але ні поворухнутися, ні відповісти їм не міг.

Відзначається, що стан пацієнта вдалося стабілізувати через чотири години.

Це була остання операція перед проривом українських бійців.

Коли прооперований запитав хірурга, що буде з ним далі, той відповів, що його мають вивезти до лікарні Бахмута.

— Якщо ні, то я тебе не залишу, здамся в полон з тобою, — запевнив медик.

І вклав у праву кишеню штанів пацієнта записку, в якій написав, яку операцію провів.

Повідомляється, що українським воїнам вдалося прорватися в Бахмут.

Там місцеві медики поставили Тарасюку крапельницю і швидко відправили до Харкова.

— Вони запитували, в якій лікарні мене оперували.

Ніхто не вірив, що складне хірургічне втручання здійснили прямо в окопі.

Адже навіть в умовах стерильної операційної не завжди вдається домогтися таких результатів, — розповідає Олександр.

За словами військового хірурга, коли він подзвонив в харківську лікарню і сказав, що, можливо, є сенс переробити операцію, йому відповіли, що в цьому немає необхідності, що все в нормі.

Звичайно, складне поранення змінило звичний ритм життя Олександра.

Йому досі заборонені великі фізичні навантаження, з війська комісували, а в тілі залишився осколок.

Але чоловік не скаржиться, він просто радіє тому, що вижив.

— Коли запитують, як я все це витримав, відповідаю, що жодного разу не прощався з життям, адже воно таке прекрасне! — посміхається Олександр.