За дім їм стала лікарняна палата: кохана поїхала за бійцем на лікування до Бельгії і їх одружили в посольстві

Чоловік обгорів настільки, що шансів на життя йому ніхто не давав, та зараз медики дивуються, наскільки швидко він одужує.

Щойно почали жити разом, як сталась війна. Під час контрнаступу на Херсонщині Сергій сильно обгорів, з опіками такого ступеню йому давали не багато шансів вижити, але мед евакуацією його вдалося доправити до Бельгії, йдеться в ТСН. 

Поїхати разом - це було єдине його прохання,  перед тим як Сергія та ще кількох українських  воїнів із вкрай тяжкими опіками транспортували до опікового військового центру у Бельгії. Це був шанс на порятунок.“Я  сама від себе не чекала, що я таке витримаю. Було дуже важко…”, - пригадує Сніжана. 

Ще 4 місяці тому він не міг навіть говорити. Сергій від опіків впадав у кому, 11 операцій в Україні - лише аби його можна було транспортувати за кордон. Вже тепер Сніжана з Сергієм  жартують що ця палата -  з виглядом на пів Брюсселя -  ніби їхня перша квартира з усім готовим.

Вони виросли в  одному селі на Дніпропетровщині, дружили з дитячого садочку, а потім шляхи розійшлися. Сніжана вийшла заміж, народила доньку, розлучилася. Сергій у цей час об'їздив усю країну - працював на будівництві мостів. Знову зустрілися, коли у планах Сніжани була поїздка на заробітки у Польщу, але Сергій не витримав і попросив жити разом. “Сказав вже нікуди не їду, залишаюсь і все.. Все банально просто. Залишились стали жить  -  через 3 місяці почалась війна”, - пригадує Сніжанна. 

“Мене ніхто не призивав, 24 ми встали, в нас велике господарство, о 5 ранку встали і якраз над нашими дворами ракета… Вона вибігла, плаче. Ну, кажу, збирай сумку”, - пригадує Сергій.

Він боронив Херсонщину і був завжди на нулі, там і отримав перше поранення в голову.  За тиждень в лікарні знову подався до побратимів. 

В серпні у Зеленодольску його нагородив президент за відвагу. Пізніше бійці пішли в контрнаступ на Херсонщині. Сергій був у першій машині, яка прокладала шлях. Врятувало те, що їхав на підніжці а не всередині. “Я отямився од того, що в мене все пекло. Обличчя піднімаю, вогонь в обличчя. Вдихнув ще в себе це горяче. Я почав все це гасити, але я бачу в мене ноги, трава, все горить. Я до водовідводу, але пока дійшов, в мене від штанів залишились два кармани”, - розповідає Сергій. 

Попри тяжке поранення він рятував інших. Коли ж до нього дісталися медики, одразу попередили - шансів вижити майже немає. “Не давали спати. Намагались знайти вени, але все ж обгорівше, то він мені в ключицю стероїди колов. Мені сказав (медик - ред), що якщо ти заснеш - ти  200-тий”, - додає Сергій. 

Вже в комі його гелікоптером доправили до Києва. Телефон по дорозі загубився.  Увесь цей час вона шукала його по лікарнях, коли ж Сергій прийшлов до тями і до нього повернулась пам'ять, попросив медсестру знайти  Сніжану у Фейсбуці. “Він каже, ти що про мене забула? В мене такі сльози. Каже, та ні, вже взяла квиток”, - розповідає Сніжана. 

Відтоді вони разом. Після 15 операцій Сергій демонструє як можна вижити коли лишилось менше 30 відсотків шкіри. Разом зі Сніжоною він наново вчився - як пити, як їсти, як згинати кінцівки і рухатися.  Болючі і тривалі етапи реабілітації, але Сергій їх проходить такими темпами, що тутешній медперсонал в захваті. Як і від усієї цієї історії кохання та відданості. 

Коли пара поїхала подавати документи на одруження, працівники опікового центру  вирішили, що це вони вже одружуються  і у подарунок прикрасили палату. Так в ній і живуть, а нещодавно у посольстві їх таки одружили.

Читайте також:

Він сказав так!: Дівчина освідчилась коханому бійцю в реанімації Дніпра і їх одружили просто там

"Мій син лежить у трьох мішках": на деокупованій Херсонщині лише зараз можуть перепоховати жертв росіян

Кожна евакуація цивільних із Бахмута перетворюється на спецзавдання для бійців, але люди змінюють рішення виїздити