Ціна свободи та виживання. Як змінився збройовий бізнес в Україні з початку війни
Ціна свободи та виживання. Як змінився збройовий бізнес в Україні з початку війни

Ціна свободи та виживання. Як змінився збройовий бізнес в Україні з початку війни

Вартість одного "ствола" може становити десятки або сотні тисяч гривень, але їх купують

Повномасштабна війна росії проти України з 24 лютого негативно вплинула на українську економіку, але є одна сфера, яка просто неминуче мала б зростати в умовах війни – це торгівля зброєю. Володіння зброєю у час тепер — це питання виживання, і тому ця сфера бізнесу повинна, за логікою, змінитися дуже сильно.

"Телеграф" вирішив розібратися, як функціонує ринок зброї в Україні у воєнний час.

Що казав закон до війни

Легалізація обороту короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, тобто пістолетів, обговорювався в Україні й особливу актуальність отримала з 2014 року. Але позиція МВС так і не дозволила прихильникам легалізації "проштовхнути" цей закон до 23 лютого 2022 року.

Усього за добу до російського повномасштабного вторгнення парламент ухвалив законопроект №5708 про обіг вогнепальної зброї. Документ ділив всю зброю на 5 категорій, і без будь-яких дозволів можна було купувати пневматичну зброю калібром до 4,5 мм і швидкістю польоту кулі до 100 м/сек, а також револьвери під патрон Флобера. Решту зброї громадяни могли купити виключно з певними застереженнями.

"Основне питання, тобто надання громадянам доступу до зброї самозахисту, а саме пістолетів та револьверів, — закон не вирішував", — наголосив "Телеграфу" адвокат та член Української асоціації власників зброї Юрій Мінкін.

Справді, зброю категорії С – пістолети та револьвери, крім травматичних, могли мати лише спортсмени з 18 років, які не рідше 2 разів на рік беруть участь у спортивних змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівня та нагороджені іменною зброєю.

Війна все змінила

Після 24 лютого 2022 року питання озброєння населення стало частиною фізичного виживання України. А в наполовину оточеному Києві вже до другого дня війни роздали понад 18 тисяч автоматів.

Особливо важливим це питання стало для Територіальної оборони, яка почала функціонувати з січня 2022 року, і якій дозволили використовувати свою зброю, правда тільки мисливську — як гладкоствольну, так і нарізну, ще до вторгнення.

З 24 лютого до лав ТРО та ЗСУ валом пішли люди, які мали власну зброю і готові були боротися з окупантами, а також вміли застосовувати цю зброю. Щоправда, лише 3 березня ухваленням закону "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" парламент узаконив її застосування.

При цьому швидко виявилося, що саме цивільна зброя в деяких ситуаціях є просто незамінною.

"Снайперська справа в ТРО починалася з ентузіастів з особистими гвинтівками, які змінили своє призначення з мисливських на бойові. Не винятком є й особиста зброя в підрозділах ЗСУ, особливо коли йдеться про зброю снайперів: якість гвинтівок, придбаних громадянами до повномасштабної війни для занять полюванням та точною стрільбою, часто-густо виявилися навіть кращими, ніж у штатних армійських "снайперок", — каже Юрій Мінкін.

Справді, як показує практика, багато снайперів ЗСУ воліють мати не штатну армійську, а покращену "громадянську" зброю, куплену самими.

"Якась штатна армійська СВД (снайперська гвинтівка Драгунова 1963 року — Телеграф) дозволяє вести прицільний вогонь на 500-600 метрів, навіть стара гвинтівка Мосіна (зразка 1891 року, модернізована в 1930-му — Телеграф), що подекуди використовується окупантами, дає в руках досвідченого стрільця дальність близько 1 км. У результаті наш армійський снайпер виявляється не в кращій ситуації. Сучасні ж західні снайперські гвинтівки взагалі в рази перевершують радянські та російські системи", — пояснює киянин Олександр, який допомагає одному із снайперських підрозділів ЗСУ під Бахмутом.

Зброю беруть усі – від мирних громадян до військових

За словами Юрія Мінкіна, війна різко збільшила попит на зброю, розділивши її покупців на дві умовні категорії – тих, хто бере зброю, як і раніше для полювання чи самозахисту, і хто від початку використовуватиме її в бойових умовах.

"Продажі чисто мисливської зброї — гладкоствольні рушниці та дорогі карабіни в "мисливському" стилі під малопоширені патрони, звичайно, впали. Втім, гладкоствольні "помпові" рушниці 12 калібру традиційно вибирають, як першу зброя, — люди суто цивільні. Для бойового застосування така зброя підходить мало", — зазначає Юрій Мінкін.

Для використання в якості армійської зброї підходять інші зразки, в основному це карабіни під патрон .223 Rem. він же 5.56 НАТО найчастіше самозарядні (нездатні стріляти чергою, а лише одиночними) карабіни на платформі AR-15 (цивільна версія армійської М-16). Також популярні гвинтівки під патрон .308 Вінчестер (7.62 Х 51), також зразка НАТО.

"Це, по суті, снайперські гвинтівки для середніх дистанцій. Певним попит мають і більш "солідні" калібри для роботи на далеких дистанціях, .338 LM (фінський патрон Лапуа Магнум), .50 BMG (12,7 мм), .300 WinMag і так далі", — пояснює Юрій Мінкін.

Західні карабіни під патрон 5,56 мм НАТО в середньому легші, простіші у користуванні, а завдяки встановленню на них прицілів, точніші і зручніше для стрільців. Тож їх часто беруть українські військовослужбовці. У бойових умовах подібна зброя, доведена "до розуму", показує відмінні результати в ході бойових зіткнень на середніх дистанціях до 300 метрів.

Щоправда, є й мінуси. Оскільки ця зброя цивільна, з неї можна стріляти лише одиночними пострілами, але в реальному бою повністю автоматичний вогонь використовується рідко, оскільки менш точний і веде до великої витрати боєприпасів.

До речі, саме боєприпаси є ще одним мінусом такої зброї – якщо по штату бійцю не належить мати карабін калібром 5,56 мм, то й набої до нього держава видавати не зобов’язана. Тут на допомогу приходять волонтери.

"Той самий снайперський патрон .338 Лапуа коштує близько 250-300 гривень за штуку і бійцю він не по кишені, тому оголошується збір серед готових допомогти громадян, а гроші передаються тій людині, яка має зареєстровану зброю даного калібру, і вона купує патрони", — Пояснив "Телеграфу" механізм постачання військових патронами Олександр.

Трохи дешевші патрони до карабіну AR-15. Так українська поетеса, боєць морської піхоти ЗСУ Ярина Чорногуз на своїй сторінці в соцмережі Facebook просить охочих привітати її з майбутнім Днем народження покупкою патронів до її карабіну "АРки по 38 гривень за штуку.

Дороге задоволення – скільки сьогодні зброя на ринку

Але не лише набої є дорогим задоволенням. Сама покупка "ствола" може допомогти гаманцеві "схуднути" на десятки, а то й сотні тисяч гривень одноразово.

"Якщо ми говоримо про карабіни під патрон 5,56 НАТО, то їхня ціна стартує від 60 тис. грн і може досягати 150-170 тис. Але, звичайно, частіше беруть ті, що дешевше. Якщо ми говоримо про зброю, яка може працювати як снайперська, то ціни стартують від 50-80 тис. і верхньої межі не мають. Оптика – це ще як мінімум 20, а то й усі 60 тисяч гривень. Загалом вартість снайперського комплексу (гвинтівка, приціл, сошки, змінні магазини, лазерний далекомір) може легко перевалити за 100 тис. грн., і буде десь у районі 150-250 тисяч гривень в економсегменті. Патрони коштують від 60 до 1000 гривень залежно від калібру та призначення", — говорить про ціни Юрій Міндін.

Але допустимо снайперська гвинтівка під найпотужніший патрон .50 BMG (12,7 мм) може коштувати 350 тисяч гривень,

При цьому якась зброя під самозахист у гладкоствольному калібрі 12 Х 76 мм коштуватиме 9 тисяч гривень.

Раніше президент Володимир Зеленський зізнався, що постійно носить при собі пістолет, яким відстрілюватиметься від окупантів, оскільки потрапити в полон для президента України — це ганьба.

Теги за темою
Зброя Бізнес
Джерело матеріала
loader