Чорновол розповідає, що не так далеко від "передка" місцеві не лише виживають, а ведуть господарство
Українська військовослужбовиця, екснардепка Тетяна Чорновол розповіла про важке життя цивільних на лінії фронту.
Про це вона написала в Facebook.
Чорновол визнала у військових на лінії фронту не завжди комфортні стосунки з цивільними.
"З одного боку ми їм не довіряємо, з іншої нам перед ними соромно і ніяково, бо зона їхнього життя для нас – лінія фронту та фортифікаційна лінія", – каже екснардепка.
Чорновол розповідає, що не так далеко від "передка" місцеві не лише виживають, а й ведуть господарство.
"Після прильоту танкового снаряду в будинок вони переселяються в літню кухню. Покривають дах і вікна клейонкою, сміття від трощі збирають з подвір'я. Окрема купка цегла, окрема скло, окрема гілля. Обсапують випалене, підвязують виноград біля зруйнованої хати. Руїни цвітуть. Дивишся на такі села серце кров'ю обливається і гордістю. Оце українські господарі", – зазначає вона.
Попри війну і замінування українці на прифронтових територіях намагаються навіть засівати поля та збирати урожай.
Поля, вкриті мінами і уламками ракет, розорюють і засівають, позначаючи небезпечні місця.
Проте часто це завершується трагічно.
"Щоб хоч якось заробити гроші на господарство, на ремонти після обстрілів селяни, що не виїхали, організувалися і вирішили зібрати з поля минулорічну моркву. Зима була тепла, морква, невибрана восени, весною не пропала. Поле – 6 км до ворога, восени вибирати було страшно, весна примусила. Зрештою, це ж гроші, які їм так треба. І взагалі це святе, українське – головне, щоб не пропало.
Стільки днів ту моркву копали: холод, дощ, рання весна. Морква була складена у мішки в полі. Залишилося останнє – два трактора прийшло. Люди мішки на причепи скинули – тут їх ворожа арта і накрила. Вбиті, поранені, спалена техніка, морква по всій дорозі.... Я не можу продовжувати, мені так боляче за цих людей", – розповіла Чорновол.