Культурний фронт

Як живуть українські музеї під час великої війни

Культура не може бути поза політикою. Війна, яку Росія розв’язала проти України у 2014 році не тільки за території, за людські життя, — це війна проти української культури. Війна лячною ціною пробила залізну завісу між Україною та світом. І наша країна закохала в себе не тільки своєю сміливістю, а й для багатьох неочікувано багатою культурою з глибоким міцним корінням.

Тому, як в умовах повномасштабного вторгнення живуть (а, скоріше, виживають) українські музеї, театри, бібліотеки, заповідники, присвячено проєкт ZN.UA, створений за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України (МКІП).

Частина 1

Музеї під час війни

Музеї — це інституції, які зберігають пам’ять, охороняючи її матеріальні носії. Тож, руйнуючи історію одного народу, позбавляючи його культурної спадщини, рашисти порушують культурний баланс усього людства. В Україні понад дві тисячі музеїв. Усі вони мають різні рівні підпорядкування — національні, регіональні, муніципальні.

Як висловилася в.о. директорки Національного музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків Юлія Ваганова під час нещодавньої дискусії «Музей під час війни», що була перервана повітряною тривогою: «Музеї сьогодні — передусім інституція, яка виконує функції збереження, інтерпретації, комунікації». Але, як кажуть музейники, війна висунула збереження на перший план, бо «випробує» евакуацією, обстрілами, мародерством…

Евакуація

Питання евакуації музейних цінностей викликають найбільшу дискусію, але багато моментів не розголошувалося. Позитивні приклади успішної евакуації є, і їх немало, проте з безпекових міркувань інформація щодо евакуації, зокрема культурних цінностей, не підлягає висвітленню, бо відповідно до указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р., в країні введено в дію заходи правового режиму воєнного стану.

Так, в Україні не існувало механізму превентивної евакуації, у чинному законодавстві немає такого терміну. Евакуація включає низку заходів та є ресурсоємним процесом. У випадку збройного конфлікту цей механізм безпосередньо запускається із введенням воєнного стану.

Однак, попри всі виклики, країна спромоглася провести найбільшу евакуацію музейних колекцій від часів Другої світової війни.

Розв'язання питання евакуації, збереження фондів, відповідно до чинного законодавства, полягає в синергії МКІП, місцевих адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівників закладів культури, силовиків, правоохоронців та громадськості.

Україна розпочала покращувати та змінювати законодавство щодо вдосконалення механізму евакуації музеїв під час воєнного стану.

Ракетні обстріли

25 квітня 2023-го російська ракета С-300 зруйнувала Куп’янський краєзнавчий музей у Харківській області й забрала життя директорки музею Ірини Осадчої та ще однієї співробітниці музею, Олени Водоп'янової. Під час піврічної окупації директорка зі своєю командою рятувала музейні фонди, до яких входили історичні документи та рідкісні фотографії, археологічні, етнографічні, нумізматичні колекції.

Цей страшний епізод із Куп’янськом — один із безлічі російських злочинів проти людяності, проти культури України. У перші місяці великої війни рашисти спалили історико-краєзнавчий музей, де зберігалися картини Марії Приймаченко; ворог прицільно знищив Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка у рік 300-річчя генія-філософа. А 10 жовтня 2022 року, коли було обстріляно центр Києва, постраждали всі музеї поблизу парку Шевченка: музей Ханенків, Національний музей Тараса Шевченка, Київська картинна галерея, а також інші музеї, які розташовані на прилеглих до епіцентрів вибухів вулицях.

Загалом, за офіційною статистикою, від початку вторгнення постраждало понад 60 музеїв і галерей (зруйновано — 22 одиниці; пошкоджено — 41 одиницю), з яких більшість припадає на Донецьку (37%) і Харківську (11%) області.

Пограбування

Окупанти за час повномасштабного вторгнення пограбували кілька десятків музеїв, зокрема в Маріуполі, Мелітополі та Херсоні, які були окуповані у перші дні великої війни, вкрали в України десятки тисяч предметів мистецтва, зокрема ті артефакти, вік яких сягає кількох тисяч років.

Наприклад, міська рада Маріуполя у вигнанні заявила, що російські війська викрали понад дві тисячі експонатів із музеїв міста. Але, як зазначає міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко: «За попередніми оцінками експертів, масштаби розкрадань на тимчасово окупованих територіях значно більші. Про кількість викрадених об'єктів достеменно зможемо говорити лише тоді, коли буде деокупована наша територія. Як отримали доступ до понівечених музеїв Херсона після його звільнення, факти злочинів проти культурної спадщини у цьому місті були зафіксовані, у тому числі завдяки міжнародним експертам, і передані до ЮНЕСКО, щоб запобігти незаконному трафіку музейних експонатів й згодом повернути додому викрадені цінності».

Міжнародні експерти одностайно визнають, що це найбільша крадіжка предметів мистецтва періоду після Другої світової війни. На часі — синхронізація всіх основних реєстрів злочинів проти української культури. За попередніми підрахунками МКІП України, пограбування та руйнування культурних об’єктів завдало збитків на сотні мільйонів євро.

Життя триває

Музейне життя відновилося з квітня-травня минулого року скрізь, де це стало можливо. Наприклад, у столиці після визволення Київщини одним із перших відкрився Національний музей історії України у Другій світовій війні. Його директор Юрій Савчук уже в лютому 2022 року задумав виставку «Україна — розп’яття», яку 8 травня 2022 року було відкрито. Вона стала першою у світі музейною стаціонарною виставкою про війну, створеною під час цієї ж війни, яку постійно оновлюють в Україні та продемонстрували й продовжують демонструвати у кількох десятках країн світу.

Ще приклади відновленої роботи столичних музеїв: Національний музей Тараса Шевченка влітку 2022 року спромігся організувати 5 виставкових проєктів майже одночасно, а музей Ханенків, попри обстріли, й під час зимових блекаутів запрошував відвідувачів на свої виставки, дискусії, концерти.

Надихають і музеї Харкова, зокрема харківський Літмузей, який із перших тижнів повномасштабної агресії їздив з виставками західною частиною України. І, хоч у цьому місті на кордоні з державою-агресоркою апріорі не може бути спокійно, музей на початку весни 2023 року відновив офлайн-роботу. Як зазначає його директорка Тетяна Пилипчук, зараз повним ходом готуються до проведення традиційної Ночі Музеїв, відкрили виставку воєнного плаката і готують до відкриття виставку «Антитекст» у Львові. Чи то приклад Одеського художнього музею, який наприкінці січня нинішнього року запустив резонансний виставковий цикл «Мови війни». Його мета — зберігати й транслювати мистецтво воєнного часу, надати поштовх рефлексіям на обставини, в яких країна опинилася понад рік тому.

Конкретні кроки

• Свідки руйнування культурної спадщини з усіх регіонів України можуть надсилати фото або відеодокази до МКІП через ресурс.
• МКІП у серпні 2022 року створило спеціальний рахунок для збору коштів на відбудову зруйнованих культурних об’єктів. Підтримати проєкт можна за посиланням.
• Проєкт «Електронна система реєстру Музейного фонду України», що розробляється МКІП за підтримки Міністерства культури та національної спадщини Польщі, дозволить створити електронний реєстр, щоб визначити статус і місцеперебування кожного об'єкта державної частини музейного фонду, перейти до електронної інвентаризації та автоматизації надання послуг.
• НАЗК у співпраці з МКІП розпочали спільну роботу в межах робочої групи Art Sanct Task Мета — відстежувати порушення санкцій у світових операціях на ринку мистецтва та запобігати незаконній торгівлі предметами мистецтва і старовини, що були викрадені окупантами в Україні під час війни.

ДАЛІ БУДЕ: Бібліотеки під час війни / Театри та філармонії під час війни / Заповідники під час війни