В країнах ЄС вилучають дітей у біженців з України: відомо про 240 випадків

В офісі омбудсмена пояснили це відмінностями в законодавствах.

В Офісі омбудсмена знають про випадки, коли у біженців з України за кордоном в тій чи іншій країні вилучали дітей. Про це повідомила представниця омбудсмена з прав дітей, сім’ї, молоді та спорту Ірина Суслова.

За її словами, на сьогодні відомо про щонайменше 240 таких випадків. Вона пояснила, що найчастішою причиною вилучення дітей є неспівпадіння законодавства України та інших країн щодо опікунства над дітьми, і українські біженці про такі нюанси не знають.

До прикладу, як пояснила чиновниця, в Італії або Франції не може бути опікуном людина, яка досягла 65-річного віку. 

"Через відмінності у законодавстві, у європейських країнах трапляються випадки, так би мовити, відібрання дитини у людей, з якими вона перебуває. Станом на зараз таких випадків зафіксовано 240. Для прикладу, це можуть бути історії, коли мама була змушена залишитись на роботі в Україні, а в евакуацію відправила бабусю зі своєю дитиною. Бабуся не має ніякої довіреності на представлення інтересів і не вважається за європейським законодавством родичкою цій дитині. Таким чином соціальні служби можуть задіяти поліцію і вилучити дитину із сім’ї", - розповіла Суслова в інтерв'ю "Радіо Свобода".

Вона зауважила, що незнання українців - є недоопрацюванням  з боку нашої держави.

"Тому що ми мали повідомити людей, сказати: «Друзі, є закон, він передбачає, що, наприклад, у Німеччині ви маєте зробити ось такі процедури». Чи що не може бути в Італії або Франції опікуном людина, яка досягла 65-річного віку. Офіс уповноваженого намагається слідкувати за цією історією, моніторити ситуацію, надавати правову допомогу жінкам або сім’ям, які опинилися в такій ситуації. Ми працюємо зараз із міжнародними організаціями, щоб врегулювати це питання, і щоб ті, хто потрапив у таку ситуацію, отримали, дві речі – правову допомогу і переклад", – зазначила Суслова.

Представниця омбудсмена пояснила, що родичі дітей, яких забрали європейські соціальні служби, мають обов’язково звернутися до консульського відділу і поінформувати їх, також вони можуть звернутися до Офісу уповноваженого з прав людини.

Кожен із нас щодня бачить невтішні офіційні цифри — скільки дітей із країни виїхало, скільки депортовано Росією, скільки, на превеликий жаль, загинуло чи поранено фізично внаслідок нелюдських дій сусідньої держави-агресорки. І кожен із нас розуміє, що це лише офіційні цифри. Як і те, що психологічно поранена вся країна, а діти — одна із найбільш вразливих категорій. Про те, як на маленьких українців вплинула війна, а головне, про те, як їх підтримати просто зараз і допомогти в подальшому перейти все ж таки до посттравматичного зростання, а не підштовхнути в прірву безнадії та відкату в розвитку - читайте у статті Алли Котляр "Недоспівана колискова, але не зруйноване майбутнє"