Ганна не йшла від чоловіка, а з часом починала думати, що сама винна у побоях.
Чотири роки Ганна Огли ледь не щодня терпіла побої, образи та приниження від чоловіка і страждала не лише сама, а й семеро її дітей. Та одного дня жінка наважилась усе змінити, прихопивши малечу втекла від домашнього тирана. Навіть таким чином розірвати замкнене коло домашнього насильства наважуються одинці. Це при тому, що лише офіційних звернень до поліції від постраждалих жінок торік було 250 тисяч - удвічі більше за рік попередній, йдеться в ТСН.
Соціальні працівниці, що допомагають родині боротись із домашнім насиллям, приходять до них по кілька разів на тиждень. Одне з перших питань - чи навідувався чоловік та батько, що став мучителем для власної родини? Двійко старших дітей переповідають соцпрацівниці подробиці останніх зустрічей. “Вдарив по коліну маму, потім розбив відро питне, банки порозбивав, усюди скло було. На городі сокирою кидався, замахувався сокирою на маму. Прийшла, вона з Аміной на руках сидить і плаче”, - розповідають діти.
Ганна Огли - мати сімох дітей, найменших трьох народила від свого другого чоловіка. “Вагітна була, і шрами полишались від цього всього. Почалось ще гірше. Усе було - і кидав, і руками, і ногами, і в реанімацію відправив. В мене дівчатка народились на місяць раніше”, - розповідає вона.
Та попри це Ганна не йшла від чоловіка, а з часом починала думати, що сама винна у побоях. Вірила, що він зміниться, боялась невідомості та людського осуду. “Страх незнання, шо там попереду буде, тут вже якось ти наче звик - б’ють тебе і б’ють, ображають і ображають. Жінка найбільше напевно боїться в цій ситуації, що її осудять ті, які мають підтримати", - каже вона.
Скандали та побої ставалися все частіше, каже Ганна. Тож наважилася звернутись до соціальних служб, а там вжахнулися. “Діти тікали з дому старші, бувало таке, що дитина на день-три йшла до церкви. Старша дитина сказала, я не хочу жити взагалі”, - розповідають соціальні працівники.
Найскладніше, згадують фахівці, було переконати жінку, що вона дійсно жертва. “Вона розуміла, що вона потерпає від якихось образ, можливо фізичного насильства, але визнавати це не хотіла. Поступово почали розповідати про те, що можна долати”, - кажуть фахівці.
Врешті для всієї родини допомогли знайти житло у сусідньому селі та потай від чоловіка перевезли туди.
Понад двісті тисяч жінок торік звернулись до поліції з приводу знущань та побоїв удома. Це на 40 відсотків більше, ніж за рік попередній. Загалом ця проблема торкнулася кожної п’ятої українки, вважають у міжнародних організаціях з протидії домашньому насильству. Спільно з українськими колегами вони вчать представників громад, які першими можуть надати необхідну допомогу навіть у віддалених селах. “Ми працюємо з молоддю, ми навчаємо їх розрізняти токсичні стосунки, ми навчаємо їх власне стосункам, такими якими вони мають бути, ми працюємо з активістами”, - каже менеджерка із протидії і запобіганню домашньому насильству Альона Зубченко.
“Ми займаємось підтримкою притулків, денних центрів, кризових кімнат, куди людина може звернутися. Також допомагаємо тим, хто зазнав сексуального насильства і таких випадків багато трапляється у зв’язку з деокупацією територій”, - додає директорка ГО “Інноваційні соціальні рішення” Анастасія Ляднєва.
Саме завдяки кваліфікованій підтримці Ганна змогла вирватись від чоловіка-тирана. Навіть до рідної хати вже повернулась, а діти потроху заспокоюються і згадують улюблені хобі.
Поки триває процес розлучення, чоловік продовжує приходити і періодично влаштовує сварки, однак Ганна каже, вже його не боїться. Наважилась усе розповісти, бо сподівається, її приклад надихне інших жінок змінити життя.
Нагадаємо,
Міжнародні організації не захищають права цивільних на окупованих територіях, а також військовополонених, які постраждали від сексуального насильства. Про це заявив Уповноважений Верховної ради України з прав людини - Дмитро Лубінець.
Водночас невідома доля людей, які виїхали з окупованих регіонів за кордон, а також тих, хто досі в окупації. На звільнених територіях офіційно зафіксували 208 постраждалих від сексуального насильства, серед них 140 жінок, 68 чоловіків, 13 неповнолітніх, найменшій дитині 4 роки. Часто потерпілі бояться звертатися до правоохоронців. “Треба дослідити, чому вони не звертаються. Я знаю, що було одне дослідження в травні-червні – 78,4 відсотки не звертаються, бо думають, що їх проігнорують првавоохоронні органи, 72 відсотки бояться осуду суспільства. 68 - страх порушення конфіденційності. Саме тут завдання стоїть для правоохоронних органів та прокуратури”, - каже представниця уповноваженого з прав громадян постраждалих внаслідок збройної агресії проти України Ольга Алтуніна.
Тому слідчі змінили підходи роботи. До груп, які вирушають на деокуповані території, долучаються лікарі та психологи. Завдання слідчих - зібрати докази так, щоб не нашкодити постраждалим, та дати людям підтримку.
За сексуальні злочини в Україні засуджено лише одного російського військового - він отримав 12 років за ґратами заочно, ще 29 окупантам повідомлено про підозру. 5 кримінальних проваджень направлено до суду. “Люди не хочуть йти, вони не до кінця довіряють правоохоронній системі, а для цього ми і власне перебудували роботу. Спілкування з такими потерпілими ми починаємо не зі слів “що відбулося?”. А “чим ми можемо вам допомогти”. Для цього ми працюємо в тісній співпраці з державним сектором”, - запевняє прокурор управління протидії злочинам сексуального насильства під час конфлікту Офісу генпрокурора Віктор Мисяк.
Тисяча посадовців із 60 держав з'їхались до Лондона, щоб узгодити допомогу Україні вже після перемоги
Пів мільярда на відбудову вже витрачено: мешканці Бучі не розуміють, чому не всім відновлюють житло
Постійні обстріли, від яких і сховатись ніде: мешканці Часового Яру ніби змирились із вибухами