Чи вдалося Зеленському відірвати Сербію від Росії?

Учора в Афінах відбувся неформальний саміт лідерів Західних Балкан за участю Володимира Зеленського та представників Євросоюзу.

Учасники саміту ухвалили Афінську декларацію, присвячену нашій країні. В ній вони висловили підтримку «незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, що ґрунтується на цінностях демократії та верховенства права, перед викликом російської агресії».

Не всі були згодні з проєктом цього важливого документа. Зокрема сербський президент наполіг, аби було прибрано пасаж про підтримку антиросійських санкцій. І все-таки важливу для України декларацію було ухвалено, й вона продемонструвала колективну підтримку нашої держави.

Подія значуща. Та не менш значущою була й друга цього року зустріч президента Володимира Зеленського із сербським колегою Александаром Вучичем.

Із міркувань безпеки її не анонсували заздалегідь, і Вучич оголосив про неї лише ввечері першого дня саміту, за кілька годин до її початку, заявивши, що очікується відверта розмова тет-а-тет щодо всіх актуальних проблем двосторонніх відносин Сербії та України. Зокрема й визнання/невизнання Косова.

Наразі інформації про цю зустріч небагато. Та, схоже, переговори все-таки були досить успішними. Зеленський зазначив їхню відвертість і продуктивність, а Вучич написав про «коректну, хорошу, відверту й дружню розмову» щодо всіх важливих питань і для Сербії, й для України, для регіону й світу. Він особливо наголосив, що було обговорено події в Україні й «на КіМ» (Косово і Метохія, так називають Косово в Сербії). Повторив Вучич і те, що Сербія від початку російської агресії поважає територіальну цілісність України.

Згідно з нашою інформацією з дипломатичних джерел, Вучич, вочевидь, прийняв запрошення президента України й візьме участь у черговій зустрічі «Кримської платформи» (найімовірніше, онлайн).

Якщо так станеться, це буде болючим ударом по російському агресору, ще одним проявом того, що Росія опиняється в дедалі більшій ізоляції.

Це стане якщо не проривом в українсько-сербських відносинах, то першим кроком до відновлення справді дружніх зв’язків двох країн. За словами сербського президента, обговорювали питання розвитку співробітництва в різних сферах і відновлення України після закінчення війни.

Примітно, що на прес-конференції після зустрічі із Зеленським сербський президент згадав про те, що сталося 1999 року, коли почалися бомбардування Сербії. Вочевидь, президент України нагадав, що тієї весни наша країна доклала чималих зусиль для деескалації. Буквально за кілька годин до початку бомбардувань тодішні міністри закордонних справ Борис Тарасюк і оборони Олександр Кузьмук здійснили останню спробу переконати Слободана Мілошевича розпочати переговори із західними союзниками. А пізніше Україна засудила бомбардування Югославії авіацією НАТО. Та й українські миротворці впродовж тривалого часу після закінчення війни забезпечували мир у Косові й захищали сербів у новій країні, на відміну від російських десантників, які швидко залишили Приштину. Підтримання миру — не російські інтереси.

Вучич і Зеленський не залишили поза увагою подолання викликів на євроінтеграційному шляху Сербії та України й можливість об’єднати зусилля заради цього. Було окреслено й інші питання, такі як продовольча безпека (в контексті поновлення зернової угоди), розвиток транспортного сполучення, взаємне визнання документів. Український президент подякував сербському народу за допомогу нашим біженцям.

Звісно ж, для обох президентів тема визнання/невизнання Косова була дуже чутливою й непростою. ZN.UA нещодавно писало, який резонанс у Сербії та Україні мав підпис депутатів Верховної Ради під листом європейських парламентарів про перегляд політики щодо косовсько-сербських відносин і необхідність визнання Косова.

Президент Зеленський запевнив Вучича у збереженні позиції України стосовно підтримки територіальної цілісності й незмінності кордонів Сербії. А це означає, що позиція щодо Косова — невизнання його незалежності — залишається без змін. Це підтвердив президент Сербії на прес-конференції після зустрічі, двічі зазначивши, що він «упевнений» у тому, що Київ збереже таку позицію й надалі.

А згідно з інформацією доповідачки Європарламенту щодо Косова Віоли фон Крамон, Вучич запропонував Зеленському в обмін на невизнання Косова розпочати постачання сербської зброї та боєприпасів...

Справді, про яке визнання незалежності Косова, нерідко на догоду політикам-популістам і миттєвим дивідендам, сьогодні може йтися, якщо частину української території окупувала Росія? Водночас схоже на те, що вітчизняні прибічники негайного визнання погано розуміють, якого виду незалежність Косова слід обрати з трьох видів: де-юре (повне юридичне); де-факто — за рівнем фактичного співробітництва; ad hoc — за потреби, епізодично.

З огляду на наявну в нас інформацію, пріоритет надано останньому варіанту. Для цього в Приштині, за прикладом інших країн, буде відкрито або «офіс зв’язку», або «дипломатичний офіс». Це дасть змогу забезпечити дипломатичну присутність у Косові, не порушуючи збереження вірності територіальній цілісності Сербії, що відповідає національним інтересам України.

Адже не секрет, що й Белград, і Приштина у відносинах із Україною керуються власними інтересами. Белград, досі зважаючи на позицію та інтереси Москви в регіоні, більшою мірою надає Києву декларативну підтримку в міжнародних організаціях, проте не схвалює антиросійських санкцій (як це знову сталося в Афінах). Приштина ж, сподіваючись отримати від західних союзників більшу підтримку у формуванні власної державності, з огляду на свій потенціал надає допомогу практичну — навчання мінерів, розвиток співробітництва між громадськими організаціями, гуманітарну допомогу.

Зустріч Зеленського та Вучича посіла одне з чільних місць у регіональних мас-медіа, де було зроблено акцент на ставленні сторін до територіальної цілісності. Так, хорватський Index зазначає: два президенти підтвердили, що Україна не визнає незалежності Косова, а Сербія — окупації частини української території. На це ж саме звертають увагу чорногорські та словенські ЗМІ, цитуючи слова Вучича про впевненість у тому, що Україна не змінить своєї позиції щодо Косова. Радіотелебачення БіГ (BHRT), сербський портал B92, Al Jazeera пишуть, що обидва президенти мали хорошу й відверту розмову.

Російські медіа наразі ніяк не коментували зустрічі президентів Сербії та України. Однак те, що така зустріч Вучича із Зеленським відбулася, безперечно, не тішить Москву, яка досі сподівається утримати сербського президента в своїй орбіті.

Загалом перша поїздка українського президента на Балкани виявилася цілком успішною. Так, ці країни не можуть надати великих партій озброєнь і боєприпасів. Але одностайна підтримка балканськими державами боротьби України за звільнення від російської окупації, зафіксована в Афінській декларації, й початок відновлення нормальних відносин із Сербією — одним із лідерів регіону — теж важливі.