Папа Римський перетворився на "батюшку" з "матушкою"-Росією

2019-го року Netflix зняв цілком собі милу драмедію "Два папи", з бездоганними Ентоні Гопкінсом (Бенедикт XVI) та Джонатаном Прайсом (Франциск). В стрічці йшлося про віковічну боротьбу двох начал і двох віток в католицькій церкві – ортодоксальної та помірковано ліберальної.

Лібералізм типу переміг, Бенедикт XVI зрікся святого престолу (хоча насправді, через проблеми зі здоров’ям), і новим лідером католицького світу став примас Аргентини і архієпископ Буенос-Айреський, а до того ж – ще й ординарій українських греко-католиків в Аргентині – Франциск, 266-й папа Римський. Чоловік "сложної судьби", який десь замолоду був трохи зашкварився, співпрацюючи з аргентинською диктатурою, але потім спокутував і став на шлях праведний.

Однак, як показує історія, в таких давніх, глобальних інститутах, як ціла Церква, будь-які реформи, в тому числі й кадрово-ліберальні – не завжди на користь. Бо те, що "несе" зараз папа Франциск стосовно нашої війни з Росією, не лізе ні в які ворота. Всі його ініціативи щодо спільної мирної прощі українки та росіянки, осуд постачання Україні зброї, відверте загравання з Кремлем та російським патріархом Миколою Гундяєвим (Кирилом) — це ті наративи, що ніяк не сполучені з поглядами Європи і цілої європейської культури, з самим духом європейства. Бо це не боротьба за мир в Україні, це — відверте підігрування російський агресії й диктатурі.

В колах українських релігієзнавців доводилося чути таку думку: очевидно не варто обирати папами священників-неєвропейців, зокрема з Латинської Америки. Бо дуже вже вони далеко від Європи, аби її зрозуміти й осягти. Всі вони переважно "ліваки" ще з молодості. І їх неодмінно, рано чи пізно, несе в лоно "російської духовності".

Звісно, тут можна побачити географічну дискримінацію. Але сьогодні вже й в самому католицькому світі про це говорять доволі відверто. Про недостатню адекватність зайшлого й ліберального папи. Заява блаженнішого Святослава, глави Української греко-католицької церкви з вимогою до Ватикану пояснити висловлювання папи Франциска стосовно війни України й Росії – річ ще донедавна немислима й безпрецедентна.

Люди кажуть різне. Хто говорить про те, що папа Франциск тяжко хворий і часто навіть не дає собі звіту, про що він говорить. Інші стверджують, що в Ватикані діє потужне російське лоббі, яке охмуряє папу, як чорноморські ксьондзи Адама Козлевича. Ще хтось каже, що це просто бізнес, а гроші не пахнуть… Хто його знає. Скоріше за все, там цілий комплекс причин і мотивів.

Мені ж значно ближчою є версія, яку озвучив днями письменник Андрій Бондар. Папа Франциск одержимий бісами. І ці біси походять з одного джерела – з однойменного роману Достоєвського. Понтифік фактично перетворився на "батюшку". І "матушка" в нього одна – Росія Гундяєва-Путіна. Велика драма в тому, що папа називає відверте зло – добром. І Ватикану щось доведеться з цим робити.

Метаморфози, які сьогодні переживає Ватикан, видаються мені чимось схожими на глобальні зміни в Республіканській партії США. Відверто антикомуністична і антиросійська політична сила, яка дала Америці й світові Дуайта Ейзенхауера, Річарда Ніксона, Рональда Рейгана, Джона Маккейна, сьогодні має за лідера особистого товариша Путіна Дональда Трампа. А серед кандидатів у президенти – такого собі молодого дурня Вівека Рамасвамі, схожого на лампову версію покійного Володимира Жириновського.

Так і само католицький світ, який може похвалитися Пієм ХII, що відлучив від церкви всіх комуністів світу, або цілком "антирадянським" і антикомуністичним папою Іваном Павлом II (Кароль Войтила), сьогодні представлений папою Франциском, що закликає Україну скласти зброю і припинити боротьбу. Це – папа Москви!

В 1949 році, коли вже згаданий папа Римський Пій XII оприлюднив свій "Декрет проти комунізму", український і польський письменник комуніст Ярослав Галан написав свій знаменитий памфлет "Плюю на папу".

Ми на папу плювати не будемо, бо ми люди виховані й живемо в інші часи.

Я не релігієзнавець, і не прихожанин жодної з церков чи конфесій, я не тямлю в таінствах і догмах. За своїм поглядами я, скоріше, атеїст. Але не войовничий, а поміркований. Спостерігач. Я атеїст Православної церкви України.

І мені добре видно, які давні, глибокі й глобальні впливи має церква на сучасне суспільство. Як тяжко йде боротьба в Україні з філією російської православної церкви — УПЦ МП. Як з усіх сил тримається Росія імперськими кігтями за православні осередки свого впливу на українське суспільство. На релігійному "фронті" не можна програти. І саме тому висловлювання лідера католицького світу стосовно України, стосовно нашої війни не можуть бути проігноровані й замовчані.

На щастя, і Сполучені Штати Америки і Ватикан – це дуже стабільні структури, з цілою системою пересторог та запобіжників. І ніколи одна єдина людина не зможе кардинально й безповоротно змінити загальний курс.