Напередодні конфлікту з Китаєм. Чому уряду США варто запастися корисними копалинами

У Стратегії національної оборони до 2022 року Китай названо "найбільш значущим стратегічним супротивником Америки на найближчі десятиліття". Однак Сполучені Штати не готові вести масштабну війну з китайськими збройними силами — або навіть озброїти Україну проти російської армії, про що свідчать труднощі оборонної промисловості в поповненні запасів таких боєприпасів, як артилерійські снаряди і ракети Javelin. Тривалий та інтенсивний американо-китайський конфлікт навколо Тайваню виявить ще глибші прогалини в оборонно-промисловій базі та підірве здатність американських збройних сил перемогти китайську армію: Сполучені Штати не мають достатніх запасів критично важливих мінералів, необхідних для підтримання оборонної промислової бази — від нікелю в надміцних сплавах для реактивних двигунів до рідкоземельних елементів у магнітах для керованих боєприпасів.

Фокус переклав статтю Грегорі Вішера і Джека Літтла про те, чому Штатам варто запасатися корисними копалинами.

Ми, автори — директор компанії Dei Gratia Minerals і незалежний аналітик з критично важливих мінералів, — зацікавлені в тому, щоб уряд США приділяв більше уваги критичним мінералам. Однак наш багаторічний досвід роботи в цьому секторі та прагнення підвищити національну безпеку й економічне процвітання Америки привели нас до висновку, що уряд США не має достатньої кількості критичних мінералів для ефективної боротьби з Китаєм і перемоги в цій війні. Ми вважаємо, що для забезпечення оборонно-промислової бази достатніми запасами критичних мінералів уряд США має збільшити їхні запаси в Національному оборонному резерві.

Відповідно до закону, Національний оборонний резерв призначений для накопичення стратегічних і критично важливих матеріалів, щоб "зменшити та, за можливості, виключити небезпечну і дорогу залежність США від іноземних джерел або єдиної точки постачання таких матеріалів під час надзвичайних ситуацій". Інакше кажучи, Національний оборонний запас має містити достатню кількість матеріалів для забезпечення військових і цивільних потреб США в разі гіпотетичного сценарію війни. Хоча цей сценарій засекречений, найімовірніше, йдеться про американсько-китайський конфлікт навколо Тайваню, включно із ситуацією оборони власної території. Міністерство оборони заявляє, що Агентство оборонної логістики, яке відповідає за управління Національним оборонним запасом, використовує "надійний, заснований на даних процес моделювання" для визначення необхідної кількості мінеральної сировини в Національному оборонному запасі, досягаючи її шляхом придбання мінеральної сировини, коли це необхідно, і продажу частини мінеральної сировини, коли це можливо.

Щоб якнайкраще забезпечити оборонно-промислову базу мінеральною сировиною на випадок американсько-китайського конфлікту високої інтенсивності та тривалості, у Національному оборонному запасі має бути достатньо критичних мінералів для задоволення трирічного внутрішнього попиту США. Уряд США має приділяти першочергову увагу запасам критичних мінералів для платформ і боєприпасів, що можуть постраждати в американсько-китайському конфлікті, та постачати ці мінерали насамперед зі США і в другу чергу — від союзників США.

Запаси, недостатні для війни

У гіпотетичному конфлікті американські збройні сили використовуватимуть платформи і боєприпаси, що містять значну кількість критичних мінералів. Наприклад, у звіті за 2013 рік Міністерство оборони повідомило, що для одного підводного човна класу Virginia потрібно 4173 кг рідкоземельних елементів, а для одного есмінця Aegis — 2358 кг рідкоземельних елементів. Знищення цих платформ, боєприпасів і критичних мінералів, що входять до їхнього складу, вимагатиме поповнення запасів під час конфлікту. Тривалість та інтенсивність гіпотетичного конфлікту мають визначати пріоритетність поповнення платформ або боєприпасів, а отже, і те, які критичні мінерали і в якому обсязі слід запасати. Наприклад, в умовах короткої та інтенсивної війни пріоритет буде надано поповненню боєприпасів, оскільки нові платформи неможливо побудувати і ввести в дію до початку бойових дій; отже, поповнення запасів сурми для артилерії і крилатих ракет буде більш важливим, ніж поповнення запасів рідкоземельних елементів для підводних човнів і есмінців. Збройним силам США також доведеться поповнювати запаси для інших технологій, в яких використовуються критичні мінерали, наприклад, галію для напівпровідників і лантану для приладів нічного бачення.

Попри значне гіпотетичне кількості платформ, боєприпасів і критичних мінералів у потенційному американсько-китайському конфлікті, вартість матеріалів у Національному оборонному резерві знизилася на 98% — з 42 млрд. доларів у 1952 році до 888 млн. доларів у 2021 році. Хоча Національний оборонний резерв 1952 року, ймовірно, був готовим до глобального ядерного конфлікту з Радянським Союзом, а Національний оборонний резерв 2021 року, напевно, готується до обмеженого локального конфлікту з китайськими збройними силами, нині заплановано лише 2% від запасів часів холодної війни, що видається дуже низьким показником, особливо з огляду на обмежену кількість некитайських постачальників мінеральної сировини та високий попит на неї в разі потенційного конфлікту. Крім того, запаси мінеральної сировини в американському арсеналі набагато менші, ніж запаси мінеральної сировини в стратегічних резервах Китаю. За оцінками, у стратегічних запасах Китаю міститься 7000 метричних тонн кобальту, в той час як у Національному оборонному резерві США — трохи більше ніж 300 метричних тонн, в той час, як у 1990 році їх було понад 24 тисячі. З огляду на низький рівень запасів корисних копалин, модель Національного оборонного резерву може недооцінювати тривалість та інтенсивність американсько-китайського конфлікту, занижуючи попит на мінеральну сировину в США, а також переоцінювати доступ США до вітчизняних і зарубіжних мінеральних ресурсів, завищуючи пропозицію мінеральної сировини в США.

Модель Національного оборонного резерву може недооцінювати тривалість американо-китайського конфлікту, тим самим занижуючи критичні запаси мінеральної сировини, необхідні для створення запасів. Гел Брендс і Майкл Беклі з Американського інституту підприємництва пишуть: "Пентагон і багато фахівців з планування оборони, схоже, націлені на перемогу в короткому локальному конфлікті в Тайванській протоці". Вони попереджають: "Якщо Вашингтон не почне готуватися до ведення, а потім і до завершення затяжного конфлікту зараз, на нього чекає катастрофа, коли пролунають постріли". Аналогічним чином, у доповіді RAND, присвяченій потенційному конфлікту, міститься застереження: "Недооцінка тривалості конфлікту була істотним чинником більшості великих стратегічних прорахунків сучасності". Джон Калвер, старший науковий співробітник Атлантичної ради, вважає, що можливий конфлікт може тривати від кількох років до десятиліть, що потребуватиме величезних обсягів критично важливих мінеральних ресурсів.

Національний оборонний резерв також може недооцінювати швидке виснаження мінеральної сировини під час військових дій. Як показала російсько-українська війна, конфлікти високої інтенсивності скорочують запаси швидше, ніж їх можна поповнити. У випадку з мінеральною сировиною ця невідповідність ще очевидніша: заводи з переробки сировини можна переобладнати за кілька місяців або побудувати за два роки, щоб задовольнити попит, однак видобуток на шахтах може тривати щонайменше п'ять років, тоді як будівництво металопереробних заводів може тривати щонайменше два роки, а вихід на проєктну потужність — щонайменше один рік. Якщо припустити, що гіпотетичний американо-китайський конфлікт буде помірно інтенсивним або що видобуток корисних копалин вдасться швидко налагодити, то в Національному оборонному резерві може виявитися занадто мало корисних копалин для підтримки воєнних дій високої інтенсивності.

Нарешті, модель Національного оборонного резерву може переоцінити доступність постачання для США. Наприклад, якщо в моделі передбачається, що уряд США може розраховувати на швидке нарощування виробництва металів парнтерами, то це призведе до завищеної оцінки доступності постачання. Така переоцінка пояснюється тим, що під час введення в експлуатацію та нарощування виробництва на НПЗ часто виникають технічні проблеми, які затримують виробництво і призводять до нестачі потужностей. Як приклад можна навести завод високого тиску кислотного вилуговування Goro в Новій Каледонії, який розпочав роботу з дворічним відставанням від графіка і за більш ніж 10 років виробництва жодного разу не перевищив 70% потужності. Крім того, транспортування мінеральної сировини з таких країн, як Демократична Республіка Конго, і без того є довготривалим і нестабільним, а оспорювані морські шляхи сполучення ще більше ускладнять доступ до мінеральної сировини з-за кордону. Таким чином, модель Національного оборонного резерву, найімовірніше, переоцінює доступ США до вітчизняних і зарубіжних корисних копалин і, своєю чергою, передбачає накопичення занадто малої кількості критично важливих мінералів.

Як відновити і поповнити запаси

Для того, щоб компенсувати інтенсивний і тривалий конфлікт, а також невідомі ринкові чинники, такі як труднощі із запуском вітчизняних проєктів із переробки, у Національному оборонному резерві має бути достатньо критичних мінералів для задоволення внутрішнього попиту США протягом трьох років. Нині уряд США класифікує 50 корисних копалин як "критичні мінерали", і, згідно з чинним законодавством, у Національному оборонному резерві повинно бути достатньо матеріалів для ймовірного сценарію війни та "для поповнення або заміни протягом трьох років після закінчення сценарію воєнного конфлікту … усіх боєприпасів, засобів бойового забезпечення та систем озброєнь, які будуть потрібні після такого воєнного конфлікту". З огляду на такі невідомі чинники, як виснаження запасів корисних копалин в умовах конфлікту високої інтенсивності, одним зі способів дотримання вимог закону та оцінки обсягів мінеральної сировини, необхідної для поповнення запасів військової продукції протягом трьох років після закінчення конфлікту, є створення запасів мінеральної сировини, достатніх для задоволення внутрішнього попиту США протягом щонайменше трьох років. Створити такі великі запаси для 50 найважливіших мінералів, зокрема й таких популярних, як алюміній, буде непросто, оскільки в Національному оборонному резерві всього шість сховищ. Однак уряд США може побудувати, придбати або орендувати більше складів для зберігання Національного оборонного резерву, як це було зроблено під час холодної війни, коли 92 критичних і стратегічних матеріали зберігалися на 102 складах. Важливо зазначити, що Агентство оборонної логістики має приділяти першочергову увагу запасам критичних мінералів у платформах і боєприпасах, які можуть постраждати в американо-китайському конфлікті. Одним словом, оцінка необхідних запасів критичних мінералів у Національному оборонному резерві є складним завданням з невідомими змінними, але для забезпечення відповідності вимозі закону запаси повинні містити достатню кількість мінералів для задоволення трирічного внутрішнього попиту.

З огляду на безпосередні ризики, пов'язані з обмеженням видобутку корисних копалин у США та обмеженими запасами мінеральної сировини в Національному оборонному резерві, уряд США має негайно розпочати активне накопичення критично важливих мінеральних ресурсів — звідусіль, де тільки можна їх дістати. Наразі у США повністю відсутні потужності з видобутку і переробки деяких критично важливих мінералів, тому в короткостроковій перспективі уряд США має здійснювати закупівлю мінеральної сировини для запасів у такому порядку: (1) усередині країни, (2) у союзників, наприклад Канади, (3) у партнерів, наприклад Індії, (4) в інших країн, наприклад Індонезії, і (5) в іноземних суб'єктів, що становлять інтерес, наприклад Китаю. Запаси мають містити критичні мінерали в їхній найбільш універсальній формі, що дає змогу використовувати їх у найширшому спектрі військових застосувань, а також мінімізувати простір для зберігання. Наприклад, нікель має зберігатися у вигляді нікелевого порошку, який можна спресувати в нікелеві брикети для легування або розчинити в сульфаті нікелю для нанесення покриттів.

З огляду на ризикованість поставок з Китаю, уряд США має швидко збільшити запаси найважливіших мінералів у Національному оборонному резерві. Сполучені Штати значною мірою залежать від Китаю в постачанні критично важливих мінералів, а Китай, як заявила торговельна представниця США Катрін Тай, може на свій розсуд "вмикати й вимикати рубильник" поставок критично важливих мінералів. Китай продемонстрував це в серпні 2021 року, вирішивши зірвати американське виробництво напівпровідників і запровадивши контроль за експортом галію та германію. Тепер китайські експортери повинні отримувати ліцензію на експорт галію і германію, що мають подвійне призначення. Наразі Китай постачає 53% усього споживаного в США галію, а в Національних оборонних запасах галію немає. Аналогічним чином, Китай забезпечує 54% всього імпорту германію в США, а з 14 тисяч метричних тонн германію, що зберігаються в Національному оборонному резерві, уряд США може продати 10 тисяч метричних тонн у 2022 і 2023 роках.

Для якнайшвидшого збільшення запасів критичних мінералів у Національному оборонному резерві США необхідно розглянути можливість їх закупівлі в Китаї. При цьому закупівлі повинні здійснюватися приховано протягом декількох років, щоб не підняти світові ціни і не налякати Китай, який може вводити експортний контроль на свій розсуд. Хоча Китай, безсумнівно, дізнається про запаси мінеральної сировини в США завдяки шпигунству і ринковим сигналам, Міністерству оборони слід спробувати обдурити Китай, щоб він недооцінив масштаби запасів. Наприклад, Міністерство оборони може прикриватися тим, що у зв'язку з енергетичним переходом збільшується споживання мінеральної сировини, і таємно закуповувати критично важливі мінерали через третіх осіб, наприклад, використовуючи виробників електромобілів для закупівлі нікелю, кобальту та марганцю. Хтось може критикувати закупівлю мінеральної сировини у китайських компаній, але важливість критично важливих мінералів і нинішня вразливість Америки в цьому відношенні вимагають якнайшвидшого накопичення великої кількості мінеральної сировини. Китай, ймовірно, є єдиним джерелом, здатним забезпечити обсяг і кількість мінеральної сировини, необхідної для швидкого поповнення Національного оборонного резерву. Міністерство оборони вже закуповує в Китаї деякі корисні копалини, наприклад рідкоземельні елементи, і в короткостроковій перспективі закупівля в Китаї корисних копалин є кращою, ніж надто мала кількість корисних копалин у Резерві. Крім того, закупівля цих корисних копалин зараз має економічний сенс, оскільки ціни на багато мінералів впали, враховуючи економічні труднощі Китаю.

Висновок

Однак у довгостроковій перспективі уряд США має нарощувати Національний оборонний резерв за рахунок поставок критично важливих мінеральних ресурсів вітчизняного виробництва. Власні ланцюжки постачання мінеральної сировини — від шахти до ринку — є найнадійнішими, особливо під час конфлікту. Хоча союзники США володіють значними запасами корисних копалин, американсько-китайський конфлікт порушить глобальні лінії постачання, що поставить під загрозу доступ США до найважливіших мінеральних ресурсів за кордоном. Закуповуючи власну мінеральну сировину, уряд США стимулює вітчизняне виробництво мінеральної сировини, що допоможе забезпечити доступ до неї під час конфлікту. Примітно, що в Законі про накопичення запасів стратегічних і критично важливих матеріалів від 1939 року — первісному нормативному акті, що регулює створення запасів для національної оборони, — зазначено, що запаси мають подвійну мету: підтримку промислової бази та розвиток вітчизняного виробництва мінеральної сировини. У ньому йдеться про те, що Резерв буде "забезпечувати придбання запасів деяких стратегічних і критичних матеріалів, природних ресурсів яких у Сполучених Штатах недостатньо для забезпечення промислових, військових і військово-морських потреб країни з метою спільної оборони, а також стимулювати розробку шахт і родовищ цих матеріалів на території Сполучених Штатів". Щодо корисних копалин, які не можна в достатньому обсязі видобути всередині країни, уряд США повинен у пріоритетному порядку закуповувати їх у своїх союзників: насамперед у Канади, яка розташована найближче до США і володіє великими запасами корисних копалин; в другу чергу — в Австралії, яка також володіє великими запасами корисних копалин, але морські шляхи сполучення якої можуть бути порушені в разі американсько-китайського конфлікту; а потім в інших союзників.

До і після потенційного конфлікту Національний оборонний резерв має виступати ринковим буфером, аналогічним Стратегічному нафтовому резерву, пропонуючи оборонній промисловості більш низькі ціни на мінеральну сировину, коли високі ціни на неї порушують виробництво. Будучи найбільшим виробником і покупцем багатьох найважливіших мінералів, Китай, як і Організація країн-експортерів нафти, може впливати на світові ціни за допомогою квот на видобуток і державних субсидій. Щоб пом'якшити наслідки серйозних збоїв на ринку, уряд США має продавати критично важливі мінерали оборонним підрядникам під час дорогих стрибків цін. Хоча в законі про Національний оборонний резерв йдеться про те, що цей резерв можна використовувати тільки з метою національної оборони, а не з економічною метою, у ньому також зазначено, що цей резерв має бути спрямований на "зниження та виключення, коли це можливо, небезпечної та дороговартісної залежності". Відповідно, у жовтні 2021 року президент США Джо Байден у своєму указі наголосив, що Резерв є ключовим інструментом для "забезпечення того, щоб як федеральний уряд, так і приватний сектор мали в наявності достатню кількість матеріалів, обладнання або сировини для створення буфера проти потенційного дефіциту та залежності від імпорту".

Критично важливі мінеральні ресурси становлять основу оборонно-промислової бази, проте Сполучені Штати багато в чому залежать від Китаю, незважаючи на значні військові та економічні ризики, пов'язані з цією залежністю. З огляду на можливість виникнення американо-китайського конфлікту високої інтенсивності та тривалості, що призведе до руйнування платформ і боєприпасів, які містять критичні мінерали, запаси критичних мінералів у Національному оборонному резерві є недостатніми та мають бути швидко збільшені. Зрештою для забезпечення безпеки американських ланцюжків поставок критичних мінералів будуть потрібні й інші заходи, такі як субсидування американських проєктів з видобутку критичних мінералів, тарифи на імпорт критичних мінералів і зобов'язання уряду США щодо закупівлі американських видобутих і перероблених критичних мінералів. Однак збільшення запасів критичних мінералів у Національному оборонному резерві — це найшвидший і найпростіший крок до підвищення мінеральної безпеки оборонно-промислової бази та підготовки до американо-китайського конфлікту.

Про авторів

Грегорі Вішер — директор компанії Dei Gratia Minerals, що консультує з питань критично важливих мінералів. Він писав про проблеми критичних мінералів у Newsweek, RealClearMarkets, RealClearEnergy, National Defense Magazine, Washington Times, The National Interest, 19FortyFive, New Security Beat Центру Вільсона і The Strategist Австралійського інституту стратегічної політики.

Джек Літтл — незалежний аналітик із критичних мінералів і рідкоземів. Він публікувався у Wall Street Journal та Idaho State Journal.