Учені з Женевського університету за допомогою примарного пальця в лабораторії змушували людей чути примарні голоси, щоб зрозуміти причину цього явища.
Кілька років тому вчені зі Швейцарії знайшли спосіб викликати у людей галюцинації. Вони не використовували ЛСД або камери сенсорної депривації.
Замість цього вони саджали учасників експерименту в крісла і просили їх натиснути кнопку, яка за частку секунди викликала стрижень, який м’яко натискав на їхню спину. Після кількох раундів у добровольців виникло відчуття, що за ними хтось стоїть.
Зіткнувшись із невідповідністю між своїми діями та відчуттями, їхній розум придумав інше пояснення: примарна присутність когось у кімнаті.
У новому дослідженні вчені з тієї ж лабораторії використовували установку примарного пальця, щоб дослідити інший вид галюцинацій: слухові голоси.
Вони виявили, що добровольці з більшою ймовірністю повідомляли про те, що чули голос, коли між натисканням кнопки і дотиком стрижня була затримка, ніж коли затримки не було.
За словами дослідників, результати показують, що неврологічне коріння галюцинацій лежить у тому, як мозок обробляє суперечливі сигнали з навколишнього середовища.
– Чути примарні голоси люди можуть частіше, ніж ви думаєте, – стверджує науковий співробітник Паво Орепіч.
За його словами, під час опитувань учені виявили, що багато людей без психіатричного діагнозу, можливо, від 5 до 10% населення загалом, повідомляють, що в якийсь момент свого життя чули безтілесний голос.
Насправді існує континуум цих переживань, зазначає вчений. За його словами, у всіх нас трапляються галюцинації в певні моменти, наприклад, якщо ми втомилися.
За словами Орепіка, якщо заглиблюватися в те, як мозок створює враження голосу, коли його немає, можна покладатися на допомогу людей, які регулярно чують голоси – наприклад, медіумів, які відчувають, що можуть спілкуватися з мертвими.
Учений зазначив, що подальші вивчення досвіду медіумів можуть у підсумку допомогти людям, чиї галюцинації тривожні та руйнівні, знайти спокій.