Що дивитись на Гелловін: п'ять культових горорів

Вечір Геловіна – просто ідеальний вечір для того, щоб як слід налякати себе фільмами жахів. "Телеграф" вивчив списки культових горорів і відібрав для вас найстрашніші та найстильніші фільми жахів, які вплинули на жанр. А головне – усі вони дуже видовищні.

"Гелловін" (1978)

Почнемо з фільму, який отримав свою назву на честь свята Гелловін і став засновником окремого жанру в кіно жахів. З нього почалася популярність фільмів-слешерів, у яких маніяки у масках дрібно шаткували дурнувату молодь, яка зібралася відпочити десь на лоні природи.

За останні 45 років було знято дванадцять фільмів про криваві пригоди серійного вбивці на ім'я Майкл Майєрс, який втік з божевільні напередодні свята Гелловін – і влаштував справжній кошмар усім, хто зустрівся на його шляху. Але лише перший фільм, створений генієм режисера та композитора Джона Карпентера, не просто став найуспішнішим, який приніс своїм творцям мільйони, а й досі продовжує лякати так, що піджилки тремтять.

Причому не кривавим натуралізмом – хоч як смішно, в першому та найвідомішому слешері обійшлося майже без крові. А завдяки психологічному напруженню, яке майстерно нагнітає в кадрі Джон Карпентер – один із головних майстрів горору.

"Зловісні мерці II" (1987)

Ця сповнена дикої енергії та бурхливої уявию стрічка молодих кінематографістів про таких же молодих туристів-невдах, які зупинилися у занедбаній хатині десь у лісовій глушині – і випадково розбудили злих духів лісу, стала миттєвим шедевром. А з роками веселе безумство цього фільму не старіє, лише навпаки.

Об'єднати чорну комедію та горор намагалися і раніше, і багато пробували потім. Але ніколи ще не виходило настільки дотепно й органічно поєднати криваві сцени з шокуючими спецефектами – і комедійні геги в стилі слепстік, коли герої перекидаються в кадрі та дають один одному щирий ляпас. Завдяки цьому навіть через 40 років фільм емоційно розриває глядача, якому водночас і страшно, і смішно, і бридко.

І не дивно – адже виконавець головної ролі Брюс Кемпбелл починав як комедійний актор. А режисер Сем Реймі, набивши руку на спецефектах, вже в XXI столітті запустив одну з найуспішніших супергеройських франшиз – серію фільмів про Людину-павука.

"Кошмар на вулиці В'язів" (1984)

Ще одна класика жанру – серія фільмів про маніяка-педофіла, який приходить до своїх жертв у снах, проте вбиває насправді.

Історія, яку розповів режисер Вес Крейвен, базується на реальних подіях, але й без того моторошна – а хто з нас не переживав уві сні бридкі кошмари? Але феномен цього фільму не відбувся би без виконавця головної ролі Роберта Інглунда, який зробив образ маніяка Фредді Крюгера по-справжньому культовим. Вийшов такий собі ковбой із пекла у смугастому светрі та із лезами замість пальців.

А дещо наївні спецефекти 1980-х років, зроблені ще без використання комп'ютерів, лише надають автентичності сюрреалістичним кошмарам цього дуже видовищного фільму. Загалом, якщо після перегляду вам жодного разу не наснився Фредді Крюгер, у вас не було дитинства.

До речі, тут виконав першу роль у кіно майбутня суперзірка Джонні Депп.

"Фантазм" (1979)

Якийсь демонічний гробокопач – прибулець з інших світів на прізвисько Верзила, краде на цвинтарі трупи, перетворює їх на злісних гномів-зомбі і відправляє на іншу планету, де вони стають його рабами. Погодьтеся, сюжет радше безглуздий, аніж моторошний. Але режисер Дон Коскареллі перетворив цю анекдотичну історію на один із найстрашніших фільмів у світі.

Ми поринаємо в кошмар провінційного міста, яке повільно вимирає, як у романах Стівена Кінга. Тут оживають мерці, літають срібні сфери-вбивці, а в лабіринті похоронного будинку відкривається портал в інший вимір. Дон Коскареллі зняв містерію жахів, що заворожує своєю сюрреалістичною красою. Це фільм, який нагадує кошмар наяву, в якому моторошні сни поєднуються з такою ж божевільною реальністю.

"Повсталий з пекла" (1987)

Один із найкращих британських фільмів жахів – його темну чарівність не можуть зіпсувати навіть примітивні за мірками сьогодення візуальні ефекти. Але жодне з численних продовжень "Повсталого з пекла" або римейк, який вийшов на екрани торік, – попри безліч спецефектів, які й не снилися творцям оригінального фільму у 1980-х роках, не здатен зрівнятися з оригіналом.

"Повсталий з пекла", знятий за власним романом Клайвом Баркером, – це не просто фільм жахів з власною окультною міфологією, що доволі по-свіжому інтерпретує сюжет про доктора Фауста, та новаторськими візуальними образами, навіяними естетикою садо-мазо.

Це ще й філософський вислів про руйнівну силу жіночої природи, що має стихійне походження. Коли головним "лиходієм" у цій історії, що запускає ланцюг кривавих подій, стають не монстри з пекла – а закохана жінка, чиє кохання виявляється більш руйнівним, аніж дії потойбічної сили.

Раніше "Телеграф" згадував головні ролі в кар'єрі великого французького актора Жана-Поля Бельмондо.