Путін фізично не може відмовитись від знищення України
Протягом тижня Росія здійснила дві масштабні атаки на Україну: через кордон летіли сотні дронів та крилатих ракет. Водночас під ударами опинився і російський Бєлгород. Таким чином, у російсько-українській війні відзначається черговий етап ескалації.
Чи змусить повноцінне перенесення війни на територію РФ її громадян отямитися від ура-патріотичного чаду, навіяного пропагандою? Що означають цифри соцопитувань, згідно з якими росіяни підтримують ідею переговорів з Україною? Чому адепти секти "ми нічого не вирішуємо" зберігають лояльність Путіну, навіть незважаючи на те, що диктатор не пропонує їм нічого, крім смерті? На ці та інші питання в інтерв’ю "Телеграфу" відповів російський соціолог та публіцист Ігор Ейдман.
— Останніми днями почастішали російські ракетні атаки на Україну . Вони стали безпрецедентно жорстокими та масштабними. Путін робить це просто тому, що може чи є політичні резони, наприклад, примус до капітуляції?
— Путін загалом і не припиняв вести злочинну війну проти українського мирного населення. Він задіяв усі можливості для того, щоб якнайбільше принести зла, руйнувань, вбивств, смертей на територію України. Це всякі дивні люди, які називають себе російськими воєнкорами, а за фактом є пропагандистами, періодично посипають голову попелом і кричать: давайте вдаримо сюди, давайте вдаримо туди. Насправді всі свої можливості по ударах Путін і так використовує і реалізує. Якби в нього була просто фізична можливість більше бомбардувати та обстрілювати, то він би це робив. Тут жодних сумнівів немає, ніщо його не зупинило б.
Чому саме зараз посилилися ці нальоти? На мою думку, це пов’язано із двома обставинами. По-перше, і минулого року різко активізувалася під Новий рік повітряна війна проти України. Взимку, знищуючи об’єкти енергетичної інфраструктури, можна дуже ускладнити людям життя. Ймовірно, він досягає і психологічного ефекту: зіпсувати людям свято та під час свята населення тероризувати та деморалізувати.
Російська інформаційна війна проти України, яка йде і на Заході, останнім часом спрямована на те, щоб навіяти громадянам України: шансів перемогти Росію, відстояти свою незалежність – немає. І такі масовані бомбардування можуть відігравати свою роль у рамках спроби деморалізувати населення та спробувати поставити громадську думку України на коліна: виходу, мовляв, немає – не покращується ситуація на фронті, ще й бомбардування посилюються – і треба йти на уклін до Путіна.
По-друге, перша масштабна ракетна атака останнім часом (29 грудня. — Ред. ) сталася після успішного знищення російського військового корабля "Новочеркаськ" у Криму. Путін типу так відповів за "Новочеркаськ". Він намагається на кожен український військовий успіх відповідати якомога монструознішим військовим злочином.
Розмови про те, що Путін готовий до переговорів, — велика дурість. До жодних переговорів він не готовий. Він чітко і багато разів повторював, що цілі війни зберігаються. А цілі — знищення України як незалежної держави, а українців як самостійного народу. Це його параноїдальна, надцінна ідея і від неї відмовитися Путін не може просто фізично.
— Але водночас війна почала активніше переходити на російську територію. Маю на увазі вибухи у Бєлгороді . Чи це впливає на громадську думку в РФ? Примушує якось замислитись, навіщо потрібна ця війна? Чи ефект зворотний — "згуртуємось навколо лідера"?
— Ну, росіяни — не однорідна якась маса. Якщо дуже грубо визначити, то за результатами соцопитуваннь та моніторингу блогосфери, в Росії зараз є десь 15–20% людей, які за мир і не поділяють цілі війни, які Путін проголошує. Ще 15–20% — відморожені ура-патріоти, людиноненависники, справжні фашисти, які мріють про знищення України, Києва тощо. І решта маси — 60–70%, це таке, як казали за часів Великої Французької революції, "болото". Тобто люди з дуже нечіткими поглядами, які просто схильні до пропагандистської маніпуляції. Це обивателі, які живуть своїм приватним життям. Їм не близькі параноїдальні цілі та ідеї, які Путін транслює, але вони звикли слухатись у всьому владу і проти неї не виступають і не протестують.
Групи в 15–20% людей миролюбних і фашизоїдних — це константи і з ними нічого не станеться, вони не змінять свої погляди, щоб не відбувалося. А ось це "болото": 60-70% пасивних людей, вони останнім часом все більше і більше, згідно з тими ж опитуваннями, орієнтовані на те, щоб припинити війну.
Вони втомилися від цієї війни, але не готові протестувати навіть внутрішньо у собі, тобто чітко артикулювати навіть для себе, що вони — проти війни чи проти Путіна. Але події на кшталт атаки на Бєлгород збільшують мотивацію таких людей до того, щоб війна швидше припинилася, посилюють їхню втому від війни.
— Але ж Кремлю начхати…
— Звісно, люди у Кремлі та Путін як автократ, який визначає політику Росії, зовсім не прислухаються до громадської думки. Тому на Путіна воно, звісно, ніяк не вплине. Путін — абсолютний параноїк і ніколи від своєї надцінної ідеї не відмовиться, він намагатиметься знищити Україну, поки йому фізично не зламають на цій війні шию.
— І оточення Путіна також готове, щоб їм усім зламали шиї на цій війні?
— Російська правляча верхівка теж, безперечно, від війни втомилася. Вона загалом і не зацікавлена була в цій війні.
— Восени минулого року "Левада-Центр" провів опитування, згідно з яким 56% росіян за мирні переговори. Тобто більше половини. Що означає ця цифра? Це говорить про те, що більшість не підтримує диктатора чи мирні переговори, в розумінні цих 56% це обговорення умов капітуляції України?
— Середній російський обиватель має кашу в голові. Не можна так міркувати, що вони чітко за те чи інше. Середній обиватель, ці 60–70% населення, з одного боку, загалом лояльні до Путіна, з іншого — хотіли б, щоб війна закінчилася, з третього — вони не поділяють мети, що треба обов’язково Україну знищити чи підкорити собі. Але! Оскільки вони лояльні до влади, то вважають, що Путіну видніше.я
Добре, звичайно, щоб був мир, але якщо Путін продовжує війну, значить, так і треба. Тобто люди міркують, як бабки на базарі, а не як політичні експерти. Тому чіткого розуміння немає, в голові каша, і поки влада має важелі насильства та маніпуляцій, масового протесту чекати зовсім не слід. Його не буде за жодних обставин.
— А ці лояльні — чому ж лояльні? Путін у березні влаштовує фарс під назвою вибори, але нічого не "продає", не пропонує людям жодного майбутнього, окрім війни. Навіть підвищення пенсій не пропонує, а вони однаково лояльні. Як таке може бути?
— Знову ви міркуєте так, начебто ці люди здатні аналізувати інформацію. Вони не напружуються самостійно думати та впевнені, що завжди потрібно підтримувати владу своєї країни. Так жити безпечніше, так жили їхні батьки, діди, прадіди. А якщо владу не підтримуєш, то в тебе починаються неприємності. Можна, звичайно, таємно не підтримувати владу, тільки вдавати, але це складно та емоційно затратно. Простіше бути щирим, щиро підтримувати владу і на будь-який пук із телевізора відповідати: "Класно. Так і треба. А що нам залишалося робити?". Чекати, що вони раптом прозріють, не варто.
Ось, якщо росіяни включать телевізор, а там спочатку "Лебедине озеро", а потім диктор каже: "Сьогодні відбулося засідання Ради безпеки Росії. Ухвалено рішення усунути Володимира Путіна з посади президента у зв’язку зі стійкою нездатністю виконувати свої обов’язки за станом психічного здоров’я", тоді вони одразу підлаштуються під новий курс влади: "От і правильно, що відсторонили. Він старий уже. Навіщось війну розпочав. Справді, якийсь дивний був останнім часом". І все.
Основна маса, 60-70%, вона абсолютно як віск, з неї можна виліпити все, що завгодно. Вони знову любитимуть Америку, якщо їм скажуть це по телевізору. Якщо їм скажуть, що Путін збожеволів, даремно влаштував війну, посварив з Україною, це все зайде цим 60–70% на ура.
— Із "виборами" Путіна може щось піти не так, не за сценарієм, зламатися?
— Я не думаю. Ця вистава заздалегідь розписана. До виборів допустять лише тих персонажів, які своєю нікчемністю відтінятимуть "велич" Путіна. У них головне завдання — опускати власний рейтинг, щоб, не дай Боже, він не зростав. І тому поводитимуться вони максимально безглуздо. Жодних реальних конкурентів, жодної реальної агітації проти не буде. Усі ЗМІ агітуватимуть за Путіна.
Зірвати цю виставу можуть лише якісь форс-мажорні події. Наприклад, змова у правлячій верхівці з метою усунути Путіна. Або глобальна поразка Росії у війні проти України. Ось такі зовнішні події можуть щось змінити. Але всередині логіки цієї вистави жодних сюрпризів чекати не доводиться.
— В одному зі своїх постів у Facebook ви писали, що новий термін Путіна призведе до ескалації гібридної війни проти Заходу. Але судячи з реакції Польщі на російські ракети в її повітряному просторі , Захід до цієї війни не готовий.
— Звісно, не готовий. Захід може розпочати війну, тільки якщо Росія нападе безпосередньо. Не просто ракету надішле, а спробує захопити члена НАТО, наприклад, країни Балтії.
У війну вони не вступлять не тому, що Захід умовно шкодує Росію чи не хоче її розгромити. Вони б це із задоволенням зробили. Вони не вступлять у війну лише з однієї причини: Росія, на жаль, має ядерну зброю. Інакше б проти Росії було вжито заходів, подібних до тих, які були вжиті проти Мілошевича в Югославії.
Розмова зараз може йти тільки про те, яке озброєння і яку подальшу допомогу Україні може надавати Захід.
— У Росії зараз набув широкої популярності серіал "Слово пацана" . Те, що такі образи заходять російському суспільству, про що свідчить?
— Його успіх можна пояснити тим, що в Росії традиційно кримінальна, блатна естетика завжди мала великий попит. І російська влада теж породження цієї криміналізованої кримінальної свідомості. Відповідно блатну естетику популяризують російські ЗМІ.
І, до речі, Путін вдає із себе такого "пацана". Але, за великим рахунком, у цій ролі він абсолютно непереконливий. Він абсолютний старий: млявий, нудний, нудний, лінивий. Тому я не думаю, що всі ці симпатії до блатної естетики, які виразились у популярності серіалу "Слово пацана", допоможуть Путіну зміцнити свою популярність. Йому більше підходить не цей серіал, а слова відомої блатної пісні Сукачова: "Іди в зав’язку, ти вже дідок".
— На тлі маргіналізації суспільства, яка підстьобується цим серіалом, чи можливе повторення в Росії т.зв. "казанського феномена"? (створення в 1970-80-і роки в Казані численних банд, що складалися з підлітків. — Ред.).
— Це все можливе. І ми бачили, що криміналізація суспільства посилюється, в тому числі через те, що безліч злочинців, які пройшли через війну в Україні, вже амністовані і повернулися до Росії.
Але цей процес може набути дуже гротескних форм після того, як путінський режим остаточно зазнає поразки і розвалиться. Я думаю, що будуть навіть не нові 1990-ті, а нова російська смута у стилі початку XX століття.