Хвороба Х уже пожинає плоди: інфекціоніст про можливу паніку, термінологію та дезінформацію

Ольга Голубовська одразу пояснює, що жодної конкретної хвороби Х не існує. Це збірне поняття можливої патології, яка, не виключено, спричинить чергову пандемію.

Коли з’явилася перша хвороба Х

Лікарка нагадує, що сам термін з’явився ще 2017 року. Його використовували для позначення будь-якого нового або будь-якого відомого патогена, що набув пандемічного потенціалу.

Ще 2018 року Голубовська, коментуючи заяву ВООЗ про ймовірну нову пандемію, писала, що, окрім відомих нам кандидатів на цю сумну подію (лихоманка Ласса, Марбург, хвороба Зіка тощо), є поки що невідомий вірус, який може стати таким же смертоносним, як іспанка, що забрала життя, за різними джерелами, від 50 до 100 млн осіб на початку ХХ століття.

Припускають, що подія трапиться обов’язково і з великою часткою ймовірності, писала Голубовська, збудник передаватиметься від тварин до людини.

Це було написано 2018 року. Через рік відкрили Covid-19. Він став першою хворобою X, яка збирає жертви й понині.

Чому у світі не поспішають з підписанням Пандемічного договору

Ольга Голубовська вважає, що не випадково про хворобу Х говорили і в Давосі на економічному форумі.

Лікарка переконана, треба готуватися фінансувати боротьбу з дезінформацією і, головне, стимулювати країни долучитися до Пандемічного договору – міжнародної угоди, що об’єднає держави для боротьби з хворобою X.

Чомусь, підкреслює інфекціоніст, отримати значну кількість підписів країн-членів ВООЗ під цим документом нелегко, над цим б’ються вже понад рік.

Наприклад, у США Республіканська партія відкрито виступила проти угоди, заявивши, що ВООЗ необґрунтовано отримає додаткові повноваження.

Фармацевтичні компанії також насторожено ставляться до угоди, де задекларовано дозвіл ігнорувати права інтелектуальної власності, коли цього вимагають обставини…

– Але панікувати не варто, – підсумовує Голубовська.

За її словами, наше завдання – зробити висновки з пандемії Covid-19, щоб уникнути допущених помилок і прорахунків у майбутньому.

Актуальною залишається і її думка, висловлена кілька років тому, про те, що зміни в епідеміологічному нагляді за респіраторними вірусами мають ухвалюватися за участю всіх найкращих спеціалістів у галузі епідеміології, вірусології, лабораторної діагностики та інфектології.

Джерело: