"Сталося чудо": DREVO розповів, як з’явилася спільна пісня з Олександром Усиком і чому не взяли на Нацвідбір 2023

Фіналіст українського Нацвідбору на Євробачення 2024 року DREVO презентував позаконкурсну пісню, написану на вірші чемпіона світу з боку Олександра Усика. В ексклюзивному інтерв’ю "Телеграф" співак розповів, як з’явилася ця колаборація. А також про підготовку до теле-шоу та особистого життя.

- У вас з’явилася спільна пісня з Олександром Усиком "Терпи, козак". Як сталося це знайомство?

- На мою думку, сталося диво. Я жив собі спокійним життям і робив усе як завжди. Повертався із тренування з футболу, це було десь наприкінці листопада. Дивлюсь у телефон і раптом бачу, надійшло повідомлення від Олександра Усика. А для мене це людина, на яку я завжди рівнявся, бо це людина найвищого рівня. А досягти цього без великого таланту та мудрості просто не реально. Тому я був здивований, коли він підписався на мене, написав мені кілька приємних слів і запропонував зробити пісню на його вірші. Звичайно ж, я погодився і вже наступного дня-два скинув демоверсію. Йому сподобалося, і ми почали працювати над піснею на студії з хлопцями.

- Коли побачили його вірші, що вас насамперед зачепило?

- Я текстам завжди приділяю менше значення, ніж мелодії. Пісня "Терпи козак" для мене не про текст. Для мене важливі емоції та енергетика. Коли я уявляю шлях Олександра, розумію про що він пише. Я ж за ним постійно стежу. Тож це прояв його душі, бачення життя. Є в цій пісні і мої слова — додав другий та третій куплет. Перший куплет та приспів написав Олександр Усик.

- Що у вас та вашої музики спільного з Євробаченням та навіщо вам цей конкурс?

- Я вважаю, що формату як такого не існує. Раніше я дискутував із різними людьми на цю тему. Мені казали, що мої пісні не є форматом елю цього конкурсу. Тоді я питав, а який він тоді на цьому конкурсі? І ми приходили разом до того, що його нема. Мені здається, що тут треба показати свої сильні сторони та постаратися запам’ятатися. А це можливо зробити, коли ти відрізняєшся від інших. Заради цього я й пішов до Нацвідбору. Якщо моя пісня не формат, то вона виділятиметься.

– Як з’явився ваш псевдонім DREVO? Знаєте, що вже існує етноколектив з такою назвою?

- Раніше я зовсім не цікавився і не знав, що є такий гурт "Дерево". Тепер знаю, що це один із найстаріших колективів, які грають етно-музику. Сподіваюся, що далі це слово також асоціюватиметься і зі мною. А з появою псевдоніма все просто. Моє прізвище Дерев’янчук. Я нічого не вигадував. Мене у дитинстві завжди обзивали "дерево". Але в нас із ними одна річ — ми популяризуємо українську музику.

- На жеребкуванні Нацвідбору у вас була дивна розмова з Шуровим про вашу минулу пісню. Чому вирішили її видалити з Мережі і чому він не взяв пісню у минулий конкурс, якщо сказав, що це хіт?

- Я брав участь торік у Нацвідборі, пройшов у лонглист, але не влучив у фінал. Туди потрапляли лише ті учасники, які мають хоча б невелику аудиторію та присутні в інфо-просторі, щоби конкурс дивилося більше людей. Я вважаю, що торішня пісня справді була в мене хуковою та крутою. Але все одно тоді якість запису була не дуже і не було людей такого рівня, які працюють зі мною зараз. Та й фінансових можливостей особливо не було. Тому все звучало сиро, як якась демка, і я вирішив видалити її та всі інші, які в мене вийшли до появи першого справжнього хіта — "Завітавши до храму". Але я їх не знищив, а відклав на майбутнє, щоби зробити їх якісно.

- У вас оригінальна манера співу — злегка простягаєте та підвиваєте. Самі це вигадали чи в когось підглянули?

- Раніше я ніколи не приділяв особливої уваги вокалу. Хоча зараз треба зайнятися, щоби з ним нічого не трапилося. Зараз просто співаю собі в кайф і завжди намагався це робити так, щоб мені подобалося. Так воно саме собою й вийшло. Тож ні в кого нічого я не злизував. Звісно, мені приємно. коли мене порівнюють із кимось крутим. Наприклад, на початку із Олегом Скрипкою. А після того, як подав заявку на Нацвідбір, почали проводити паралелі з Maneskin.

- Ви навчаєтесь у КПІ – яка у вас спеціальність і ким далі ви плануєте бути?

- З першого курсу навчання в КПІ я поставив собі за мету зробити все можливе, щоб не працювати за цією професією, якою я навчаюся. Для моїх батьків та родичів вона звучить прикольно – автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології. Але вступав до інституту я з таким баченням — я маю знайти себе і те, що мені подобатиметься, щоб заробляти гроші. Перепробував багато чого і так я прийшов до музики. Думаю, якщо я від цього кайфую, значить я себе знайшов і тепер я робитиму все можливе, щоб і подальше моє життя було пов’язане з музикою.

– Рівненська область, з якої ви родом, досить релігійна. Як ваші батьки та оточення ставляться до вашої музики?

- Я б не сказав, що моє оточення є релігійним. А ті віруючі, яких я знаю, курили пили зі мною ще в шкільні роки. А в деяких справах вони були навіть більш просунуті за мене. Мої батьки дуже мудрі та розумні люди. Я вдячний їм, що вони займалися моїм вихованням. Вони в мене обидва вже на пенсії, але вони зрозуміли найголовніше — дитину треба просто підтримувати. І вони це робили, попри все, даючи мені свободу вибору. Батьки слухають мою музику, незважаючи на те, що вони інше, старше покоління.

- Яке у вас ставлення до того, що не всім подобається, коли під час війни люди проводять концерти? Чи стикалися ви через це з хейтом?

- У мене є правило – я ніколи не відповідаю на хейт. Хоча, якщо чесно, я багато чого не помічаю. Мені важлива кількість. А хороший чи поганий коментар, мені байдуже. Якщо людині стане легше від того, що вона напише мені якусь гидоту, то я тільки за. Від цього дійсно людині може стати краще, у суспільстві дуже багато болю. Тож пишіть, я на це не ображаюся. А щодо музики в такий час, то це життя і всі ми різні. Я повністю розумію тих людей, які втратили на війні близьку людину. Але з-поміж них є ті, хто пишуть мені теплі слова. Я борюся за тих людей, які слухатимуть мою творчість і щось любитимуть мене.

- Коли у вас з’явилися сотні тисяч, а потім мільйони переглядів ваших пісень знайомитися з дівчатами полегшало? І на кого ви більше звертаєте увагу – киянок чи у вашому місті залишилася ваша дівчина?

- Мене недавно запитали, що я найбільше люблю у своєму місті? Я дуже вдячний йому за те, що він дав мені найближчу людину — мою дівчину з якою ми вже понад три роки. Тому я не маю потреби з кимось ще знайомитися і до моєї першої сотні тисяч переглядів з цим все було окей. Я був досить гнучким хлопцем і до знайомства з моєю дівчиною моє життя було бурхливим. Але тоді я зрозумів, що хочу знайти одну єдину з якою я пройду весь шлях. Те, що я зараз маю, це результат нашої спільної роботи пліч-о-пліч.

- Ваш імідж зовсім не збігається зі звичним для людини, яка грає важкий рок. Швидше, повна йому протилежність. З чим це пов’язано?

- Не те щоб я вибирав тут щось. Я компенсую те, що маю. Я згоден з вами, що мені потрібно розвиватися у своєму образі і стає цікавішим для аудиторії. Для цього потрібно більше часу і я потихеньку розвиваюся. Раніше я виходив і знімався в тому, що мав гардероб. Що стосується зачіски, то я робив з нею все, що мені хотілося і я продовжуватиму експериментувати. А що стосується стилю одягу, то він не такий різнокольоровий, як мені хотілося б. Але й над цим я працюю. А це, в тому числі і фінансова складова. Мені потрібно ще трохи попрацювати, щоб мій гардероб поповнився тими речами, якими хочу. Коли я зрозумію, що до мене прикуто достатньо уваги, я почну змінюватися, щоб викликати суперечки. Мені приємно чути, що я вже змінюю якісь стереотипи. Усім не догодиш, тому треба робити, як душа бажає. На Нацвідборі ви побачите мене вже іншим.

- За правилами Євробачення на сцену заборонено виходити із тваринами. Але якби дозволили, то хто б це був і чому?

– Я розумію, чому заборонено виводити їх на сцену. Тому й сам не хотів би виходити з твариною на сцену. Я люблю їх і не хочу, щоб вона страждала, тому що це був би для неї величезний стрес. Це був би знущання з неї.