/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F4ecf6896a4d51bfd59099befd0230304.jpg)
Пам’яті Дмитра Рубашевського
Про Дмитра Рубашевського усі, хто його знав, зокрема побратими та посестри, говорять як про легендарного, вірного Україні воїна. Він відчайдушно рятував побратимів та нищив ворогів.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F083aeb35cdf667b2d51413683be07578.jpg)
Дмитро народився в місті Брест (Білорусь). Приєднався до української боротьби з окупантами ще у 2016 році: воював у складі ДУК “Правий сектор”. Із березня по квітень 2016 року був у лавах батальйону ОУН. Із квітня 2016 по червень 2018 рр. — у складі Першої Окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Був командиром другого взводу. Чоловік воював у найгарячіших на той час точках, як-от шахта "Бутівка", Піски, Авдіївка.
На Дмитра покладався і цілковито йому довіряв командир Дмитро Коцюбайло "Да Вінчі", відзначаючи високий професійний рівень та самопожертву "Ганса" у боротьбі проти російського загарбника. За героїзм та відвагу у грудні 2017 року Дмитра нагородили відзнакою "Народний Герой України". Він був двічі поранений, утім, повертався на фронт.
Із червня 2018 по червень 2019 рр. чоловік воював у складі 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії, ДШГ "Ведмеді". Під час виконання бойового завдання у 2019 році Дмитро отримав важке поранення, в результаті якого втратив око. Він був командиром диверсійної групи, яка виконувала бойові завдання за лінією розмежування, брала участь у штурмах позицій і диверсійних заходах. Втрата правого ока і пошкодження лівого не завадили "Гансу" виходити і працювати вночі в тилу противника.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fdad8f1b6c644438a93eb04f106b80a8e.jpg)
Повномасштабне вторгнення Росії Дмитро зустрів у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Будучи простим солдатом, входив до тактичної групи, яка проводила вилазки в тил противника. Саме у складі ротно-тактичної групи "Ганс" із побратимами 2 квітня 2022 року зустрічав ворога на підході до села Ізюмське на Харківщині: Дмитро вистрілив зі “Стугни”, поранив командира тактичної групи російського батальйону, який в результаті таки помер.
На жаль, під час цієї операції обірвалося життя самого “Ганса”.
До слова, другом “Гансом” його стали звати за кепку, яку Дмитро носив у підготовчому таборі на вишколі. Вона була скроєна на німецький зразок.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F1dbb28e1199479acd92b967da49726a2.jpg)
Дмитро Коцюбайло розповідав, що руками “Ганса” були зроблені всі укріплення, траншеї, окопи на шахті Бутовка, де рота ДУК ПС рік тримала оборону.
- Коли ми тільки зайшли туди, там ніде було сховатися. Дуже швидко облаштовані позиції врятували життя нашим хлопцям. І це все – руки і сили “Ганса”, якому великою мірою наша війна не повинна бути цікавою. Він до неї не має жодного стосунку. Але за два роки "Ганс" тримав оборону на всіх наших позиціях. А скільки він поранених врятував! Тільки на нашій позиції біля промки за рік особисто витяг і надав першу допомогу не менше, ніж десяти бійцям. Причому він пройшов всі можливі медичні курси. І добре розрізняє легке поранення, важке чи середнє. Його оцінкам я довіряю абсолютно, – казав “Да Вінчі” про “Ганса” в інтерв'ю.
- Після обміну я дізналася, що “Ганс” героїчно загинув, поки я була у потойбіччі життя, як і багато хто з моїх побратимів, – говорить про побратима військовослужбовиця, парамедик Юлія Паєвська “Тайра”.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F1e987f3fbcc74554460ba796c535eb0d.jpg)
– Мені боляче. Я постійно думаю щось на кшталт: а якби я була поруч, може, мені вдалося би вдруге повернути його до життя?.. Часто згадую, як “Ганс” дуже спокійно, з абсолютно буденною інтонацією питав мене тоді, того далекого травня: “Тайро, ти ж скажеш мені правду? Хоча б одне око ціле? Я буду бачити?” Я пам'ятаю, що після огляду запевнила “Ганса”, що одне око, скоріше за все, буде бачити, і щось таке пожартувала, що він тепер — як Одін, і віддав око в пошуках мудрості (у медиків стрьомні жарти). “Ганс” мені моментально повірив, і так же спокійно відрубився дорогою до госпіталю. Я задіяла всю свою майстерність парамедика і довезла його в гарному стані, обережно поцілувала в розсічений лоб, передала в госпіталь. Дмитро вижив, завдяки нашим лікарям зір на вцілілому оці складав 60%, і “Ганс” повернувся на фронт”, - розповідає вона.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F9a12119b5d72052c63c143467f9536d7.jpg)
В інтерв'ю 2017 року Дмитро розповідав, що із часу, як він почав воювати за Україну, у Білорусі не був — там йому за це світило ув’язнення. Казав, що має розуміння, що він на цій війні — до кінця. “Моє головне завдання — допомогти українцям повернути державу в її попередні кордони”, — казав воїн.
- Більшість іноземців, хто приїздить на Донбас воювати, ламаються через пів року та їдуть геть. Комусь достатньо тижня-двох. Хтось ламається від того, що занадто багато воює. Інші — коли затягується затишшя. У нашій штурмовій роті були й американці, й британці, й фіни і навіть росіяни. Не хочу заводити сім’ю, це відтягуватиме від війни, — казав Дмитро в інтерв'ю.
Дмитро все ж одружився, оселився з сім’єю у селищі Шкло на Львівщині. У подружжя народилася донечка.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F4cde08c57f3cdd11400fae1a9be6ed62.jpg)
Указом Президента України Дмитро Олегович Рубашевський у червні 2022 року посмертно нагороджений орденом “За мужність" III ступеня. У вересні 2023 року головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний посмертно нагородив "Ганса" "Хрестом хоробрих" .
У петиції, зареєстрованій на сайті Президента України у листопаді 2023 року, воїну Дмитру Рубашевському просять присвоїти звання Герой України та Орден “Золота зірка”. Побратими “Ганса” створили петицію, оскільки в законодавстві не прописаний механізм вручення цієї найвищої державної нагороди іноземцям. Утім, воїни наголошують, що він віддав Україні найцінніше — своє життя, незважаючи на громадянство. Петиція набрала необхідну кількість голосів і перебуває на розгляді.
Вічна пам’ять Герою!
Фото з відкритих джерел

