Перед матчем Росія – Україна у 1999 році нашу національну команду поселили не в комфортабельному готелі, а в українському посольстві у Москві.
Про це розповідається у документальному фільмі про матч Росія – Україна.
Це пояснювали заходами безпеки, частково через принциповість футбольного матчу, а також теракти, які сталися у житлових будинках у Росії у вересні 1999 року.
— Нас поселили тоді у посольстві України. У нас була охорона. Це було так ненормально для футбольного матчу, – розповів у фільмі Андрій Шевченко.
За словами тодішнього гравця національної команди Владислава Ващука, умови були відверто жахливими.
— Коли ми приїхали до посольства, там ліжка були такі, що спати складно було. Там сидіти треба було, – згадує Ващук.
Футболістів намагалися відгородити, зокрема ховали від російської преси. Більшість гравців дізналися про пропагандистські заголовки з відсиланням до анаграми російських чорносотенців лише через кілька днів після матчу.
Згадуючи той матч, новоспечений президент УАФ Шевченко каже, що “це не був чисто футбольний матч, це був політичний матч”.
Та гра завершилася нічиєю 1:1 та , після якого російський коментатор сказав з придихом: ах, Філімонов, Боже мій… І Філімонов закидає м’яч у свої ворота. (Оригінал: ах, Филимонов, Боже мой… И Филимонов забрасывает мяч в свои ворота).
Нічийний рахунок дозволив збірній України посісти з 20 очками друге місце у групі, пропустивши Францію (21). Втім, вийти на турнір синьо-жовтим не вдалося. У матчах плейоф наша команда поступилася збірній Словенії (1:2, 1:1).