Як судили монаха московької церкви з Києво-Печерської лаври за виправдання російської агресії: «Все добре, на військові об’єкти прилетіло»

Солом’янський районний суд Києва 13 лютого призначив заставу у розмірі 121 тисячі гривень архидиякону Української православної церкви Московського патріархату. УПЦ заявила, що внесла до свого статуту зміни про незалежність УПЦ від Російської православної церкви, проте Держслужба зі свободи совісті вважає, що канонічно УПЦ не розірвала зв’язків з РПЦ.

За кілька днів до цього Служба безпеки України оголосила йому підозру щодо виправдання російської агресії та героїзації російських загарбників. За версією слідства, монах виправдовував дії Росії у приватному листуванні в телеграмі. Зокрема, він писав співрозмовникам, що «росіяни все одно переможуть» і називав українських захисників заводу «Азовсталь» у Маріуполі «упирями». Сам Павло Музичук заперечує провину та вважає, що його переслідують за участь у протестах проти вигнання УПЦ МП із лаври.

Журналіст видання «Ґрати» Олексій Арунян розповідає, що відбувалося на засіданні та як під судом пересварилися прихильники та противники Української православної церкви Московського патріархату.

«Монахи взагалі поза державою»

Жінки у хустках та довгих спідницях з іконками та хрестами в руках стали в коло у дворику біля входу до Солом’янського суду Києва та затягнули церковні піснеспіви. Вони є парафіянками Української православної церкви Московського патріархату. Жінки прийшли сюди, щоби підтримати ієродиякона Павла Музичука, якого СБУ підозрює в «виправданні російської агресії».

Це 41-річний монах із Києво-Печерської лаври, який з весни минулого року бере активну участь у протестах проти виселення звідти УПЦ. Монастир знаходиться на території історико-культурного заповідника, який до 2023 року здавав його церкві в оренду. Минулого березня заповідник розірвав договір, але керівництво УПЦ та ченці відмовилися залишати лавру та закликали паству «встати на захист святині». Парафіяни збиралися біля храмів і не пускали туди робочу групу з Міністерства культури. У результаті заповідник повернув собі лише частину храмів, а в решті поки що живуть монахи. Одночасно монастир намагається оскаржити виселення у судах. УПЦ програла в судах першої інстанції і зараз очікує на рішення апеляції.

СБУ оголосила підозру монаху Павлу 9 лютого. Спецслужба заявила, що клірик брав участь у протестах біля лаври, щоби «максимально розхитати суспільно-політичну ситуацію в Києві». СБУ зазначила у пресрелізі, що монах координував свої дії з блогером та політиком Анатолієм Шарієм, якого спецслужба підозрює у державній зраді та співпраці з Росією.

Співробітники СБУ вилучили у Музичука телефон та прочитали його листування з вірянами. За версією слідства, у чатах він «виправдовував збройну агресію РФ та вихваляв вище військово-політичне керівництво Росії».

Парафіянки біля суду в ці звинувачення не вірять.

«Монахи моляться за весь світ та за нашу країну. У них немає жодного соціального ставлення до чогось. Вони взагалі поза державою. За що їх карати? Нема за що», — каже мені вірянка Людмила Зубенко.

За парканом суду присутніх знімає на смартфон активіст Олександр Мельник — довговолосий бородач із сережками у вухах. Він противник УПЦ МП і разом із соратниками майже щодня стоїть у пікетах під лаврою.

«Мені не подобається, коли люди, які не мають жодного відношення до України, називають наш прапор «занавєской», але кажуть, що вони є українцями. Я прийшов проконтролювати для себе, що тут відбувається… А Павла Музичука дуже добре знаю. Думаю, на нього можна знайти вдесятеро більше обґрунтованих звинувачень із доказами. Він не має жодного відношення до церкви та Бога», — переконаний Мельник.

«Хай мріють. Львів — російське місто»

До зали засідань заходить прокурор, підозрюваний монах Павло разом із двома адвокатами та частиною його групи підтримки. Деякі одразу відкривають молитвослови. У зал забігає жвава жінка зі смартфоном із включеною відеотрансляцією.

«Отець Павло, за вас моляться, переживають», — звертається вона до монаха.

Це Вікторія Кохановська — активістка, блогерка та одна із найактивніших учасниць протестів проти виселення УПЦ із Лаври. Вона сама — підсудна у трьох кримінальних справах: про розпалювання міжрелігійної ворожнечі, виправдання російської агресії та хуліганство.

Кохановська помічає, що прокурор у справі монаха Павла — той самий, що й у неї.

«Божечки, а я так переживала, де ж зник мій прокурор, — каже вона, направивши на прокурора камеру. — Що ж ви до мене на судові засідання не ходите? Думаю, може, одружився, розлучився, в аварію потрапив. А ви, виявляється, далі на погони заробляєте. Відданий ви наш».

Кохановська тараторить без упину, поки до зали не заходить суддя Максим Вишняк.

Засідання розпочинається. Слово бере прокурор Андрій Гонтар і коротко переказує, у чому підозрюється монах Павло. За версією прокуратури, Музичук виправдовував російську агресію у приватному листуванні у телеграмі. Зокрема, 22 квітня 2022 року монах надіслав абоненту «Симон» повідомлення: «Росіяни все одно переможуть» (російською: «Русские все равно победят»). У якому саме контексті та кому це було написано, прокурор не уточнив.

Також Музичук надіслав абоненту «Олег Залуський» повідомлення: «Як тобі звернення блаженнішого з приводу упирів з Азовсталі?». Прокурор не уточнив контекст, але, мабуть, монах мав на увазі українських солдатів із полку «Азов», які обороняли Маріуполь.

«Одне з висловлювань, на яке суду варто звернути максимальну увагу, зроблено 6 липня 2022 року… Він надіслав його абоненту «Марина Єкатеринбург», яка користується російським номером. Його зміст такий: «Все добре, на військові об’єкти прилетіло. Так треба», — каже прокурор, знову ж таки не пояснивши контекст листування.

21 січня 2023 року, за словами прокурора, Музичук надіслав абоненту «Юля Київ» повідомлення: «Хай мріють. Львів — російське місто» (російською: «Пусть мечтают. Львов — русский город»). 24 травня 2023 року монах написав: «Дивлюсь виступ Лаврова в раді ООН. Не знаюся на політиці, але сказано дуже правильно». Кому і у зв’язку з чим це написав монах, прокурор також не повідомив.

Прокурор заявив: лінгвістична експертиза з’ясувала, що ці та інші повідомлення Музичука містять «висловлювання, які виправдовують та визнають правомірною російську агресію, а також глорифікують осіб, які здійснюють збройну агресію».

Щоб монах не втік і не продовжив злочинну діяльність, прокурор просить обрати йому запобіжний захід у вигляді застави 514 тисяч гривень.

Зазвичай сума застави розраховується виходячи з доходу та заощаджень підозрюваного. Але Музичук — монах, який перебуває на забезпеченні монастиря і не отримує зарплати. Прокурор пояснює, що він просить призначити велику заставу, тому що Музичук служить у церкві, має вплив на парафіян і при цьому погано поводив себе на слідчих діях: відмовлявся підписуватися в документах.

«Давайте вже нові обшуки, бо нудно»

Слово беруть адвокати монаха Дмитро Цвєтов та Володимир Задніпряний. Вони заявляють, що підозра є необґрунтованою. За їхніми словами, висновки експерта-лінгвіста, на яких базується підозра, слід визнати недопустимим доказом. Захисники звернули увагу: під час проведення експертизи лінгвіст використав 16 російських довідкових та наукових джерел. Зокрема, книги «Мовна та вербальна агресія» автора Бикова О. Н., видана в Красноярську, та «Методика проведення судово-психологічної лінгвістичної експертизи у справах, пов’язаних із протидією екстремізму та тероризму» авторів Кукушкіної, Сафонової, Скираж, що видана міністерством юстиції Росії у 2014 році.

«У висновку судової експертизи використано літературу, яку я не став би називати науковою. Це псевдонаукова література… Я шокований тим, що саме такі докази використовує слідче управління Служби безпеки України. І це на десятому році війни, вибачте», — обурюється адвокат і просить не призначати жодної застави.

Сам монах заявляє, що згоден з адвокатом. Музичук помітно хвилюється — у нього тремтить голос.

«На обшуку в келії я хлопцям сказав, що причина одна, чому прийшли з обшуком. Тому що я перебуваю в монастирі, який змушують виселитися, а я, можна сказати, намагаюся його захистити. Висловлюю свою позицію, що хочу залишитись у монастирі, в УПЦ», — заявляє він.

Суддя уточнює, чи хоче Музичук якось прокоментувати фрази з листування, які експерти розцінили як виправдання агресії.

«Я в цьому не розуміюся», — відповідає підозрюваний.

Суддя видаляється до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Блогерка Кохановська відразу пристає до прокурора:

«Прокурор, ми багато чули, і Служба безпеки писала про Шарія (про те, що саме він координував дії монаха — Ґ). А на засіданні від вас ми почули зовсім іншу версію. Скільки версій є у прокуратури? — запитує блогерка, не відводячи камери від прокурора, але той не відповідає.

Я питаю у монаха, чи надсилав він повідомлення, вказані в підозрі. Музичук відповідає, що не пам’ятає.

— Можливо, [ці фрази] з контексту вирвані. У мене ж усю мою техніку та телефони забрали. Все, що там написано, мені навіть перевірити не можна, — каже монах.

— Вам закидають виправдання російської агресії. А ви взагалі, як до російської агресії ставитеся? — уточнюю я.

— Не виправдовую російську агресію.

— А як саме ставитеся? — намагаюся отримати відповідь.

— Не буду нічого говорити. Приходьте під лавру, я вам під лаврою розповім, — так і уникає відповіді монах.

Тим часом блогерка Кохановська продовжує насідати на прокурора.

— Давайте вже нові обшуки, бо щось нудно. Ось ви кажете: «Це їй все спеціально потрібно для рейтингу». Три кримінальні справи відкрили, рейтинг мені вирішили підняти, — не вгамовується жінка.

У прокурора здають нерви.

— Чисто по-людськи скажу: призначити б вам психіатричку (судово-психіатричну експертизу — Ґ), — каже він і виходить із зали.

«Звідки у монаха гроші?»

Незабаром до зали повертається суддя та оголошує вердикт: задовольнити прохання прокуратури частково та призначити Музичуку заставу у сумі 121 тисяча гривень. Чим саме обґрунтовано рішення, наразі невідомо — суддя зачитав лише його резолютивну частину.

Якщо підозрюваний не внесе заставу протягом п’яти днів, прокуратура може запросити суворіший запобіжний захід. Запитую у Музичука, чи платитиме він. Монах відмовляється відповідати.

«Звідки у монаха гроші?» — відповідає за нього хтось із натовпу прихильників.

На виході із суду Музичука та його групу підтримки зустрічає невеликий пікет противників УПЦ МП, які пов’язали на себе синьо-жовті прапори. У них у руках плакати: «Павло — зрадник» та «Співпраця з Шарієм — злочин».

Парафіянки у відповідь співають молитви. Сторони розділив подвійний кордон поліцейських. Противники УПЦ налаштовані агресивно.

— Господи, зроби так, щоб усі кацапи повиздихали! — скандують вони.

— Христос Воскрєсє! — кричить у відповідь парафіянка УПЦ, піднімаючи над головою ікону.

— Щоб ти здохла! — відповідає їй противник Московського патріархату Олександр Мельник, не помічаючи, що кричить прямо у вухо поліцейському.

— Скільки можна!? — не витримує поліцейський. — У мене вже болить голова, зранку тут з вами стояти.

Парафіяни та їхні противники поступово розходяться. Але, найімовірніше, скоро вони зберуться знову. Захист Музичука не погоджується з рішенням і подаватиме апеляцію.

Автор: Олексій Арунян

Джерело: Ґрати

Tweet