Суперзірка Ярослав Мудрий. День пам’яті великого правителя

«Надійшов кінець життя Ярославу, і віддав він душу свою місяця лютого в двадцятий день… і поклали його в мармурову раку у церкві святої Софії, і плакав за ним Всеволод і люди всі», – так повідомляє про кончину князя Нестор Літописець у «Повісті врем’яних літ».

Цю дату підтверджує і тисячолітнє графіті на стіні Софії Київської.

Повідомлення про смерть Великого Київського князя Ярослава Мудрого

фото з відкритих джерел

Ярослав Мудрий був визначним правителем. За його князювання Русь, перша українська держава, вступила у період найвищого розквіту і стала однією з наймогутніших країн середньовічної Європи.

Князь увійшов в історії як талановитий дипломат, який налагоджував зв’язки з європейськими державами, укладаючи династичні шлюби. Сам він був одружений на дочці короля Швеції Інгігерді. Його дочка Анна побралася з королем Франції Генріхом І, Єлизавета – з норвезьким королем Гарольдом, Анастасія – з угорським королем Адріаном. Сестра князя Марія була заміжня за польським королем Казимиром І.

Сьогодні, у день пам’яті князя, варто згадати головне з життєпису видатного українського державця, який увійшов у світову історію з імпозантним найменням «Мудрий».

• 1 •

Не тільки Мудрий, а й Хоробрий

Княжич Ярослав народився 978 року калікою. До певного часу, як і Ілля Муромець, він взагалі не міг ходити. А коли все-таки став на ноги, то ходив накульгуючи, по-качиному. За це його прозвали «хромець», що, безумовно, було образливим з погляду лицарського кодексу гідності. Але серйозна фізична вада (та ще й невисокий зріст і не надто міцна статура) не завадила князю особисто брати участь у численних битвах і, як наголошують літописці, «бути хоробрим у раті».

• 2 •

Захисник і оборонець

Ярослав, як справжній лицар, був не з полохливих. За інформацією польського хроніста Галла Аноніма, коли князю повідомили про вторгнення в Русь польських військ, Ярослав за простотою звичаїв сидів у човні, ловив рибу і про наближення грізної небезпеки слухав, попльовуючи за звичкою рибалок на черв’яка, насадженого на гачок.

У результаті той непроханий візит для поляків завершився повною поразкою, а для князя Ярослава, як пише академік Грушевський, «поверненням усіх земель польсько-українського пограниччя».

У 1030-х роках Ярослав Мудрий року розбив і назавжди відкинув від Києва печенігів, відвоював у Польщі міста на західному березі Бугу. Здійснив успішні походи проти ятвягів і литовців.

фото: вікіпедія

• 3 •

Будівничий

За Ярослава у Києві розпочалося масштабне будівництво. Місто розширили і оточили потужними земляними валами (висотою до 11 метрів). Урочистим в’їздом до Києва стали Золоті ворота. У центрі міста Ярослав завершив розпочате батьком, князем Володимиром, будівництво Софійського собору – головного храму Руси-України. Найбільшим мозаїчним зображенням собору стала ікона Марії-Оранти (Богородиця, що молиться). Для киян часів князя Ярослава Марія-Оранта була захисницею міста, держави, їхнього особистого щастя (про це свідчив напис на тріумфальній арці). Стіну з її зображенням ще називали Непорушною стіною. Стоїть вона донині і донині живе стародавній про неї переказ: поки стоїть Непорушна стіна, доти стоятиме святий град Київ.

Ярослав Мудрий розширив межі середньовічного Києва, спорудивши «місто Ярослава», окрасою якого стали Золоті ворота та Софійський собор.

фото з відкритих джерел

• 4 •

Апологет незалежної Церкви

Поза сумнівом, що сьогодні Ярослав Мудрий швидко розібрався би з Московською церквою в Україні. Бо тисячу років тому він не побоявся розірвати стосунки з візантійським патріархатом. Річ у тім, що великий князь дуже добре розумів значення для держави незалежної національної Церкви, а відповідно до цього розуміння і діяв. І коли 1051 року помер Київський митрополит Феопемпт, Ярослав Мудрий вирішив не звертатися до Константинополя з проханням надіслати в Русь чергового митрополита-грека, а вдався до безпрецедентного ходу. Вперше у Русі за наполяганням великого князя Собор руських єпископів обрав главою національної церкви Іларіона – українця за походженням. Мудре рішення дало і відповідний результат. Іларіон став видатним ідеологом Руси-України. «Перший українець-митрополит був визначною особою, високоосвіченим ерудитом, блискучим промовцем і глибоким патріотом. Його «Слово про закон і благодать» – видатний твір, рівного якого не було у тогочасній грецькій Церкві» (докторка наук Полонська-Василенко).

Показово, що тисячолітнє «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона лишається актуальним і до сьогодні. Про що воно? Про славу. Автор славить Русь як велику націю і велику державу, величає християнську віру, руський народ, князів, Київ і таким чином обґрунтовує ідею слави як основу національної ідеї.

Ліна Костенко у своїй знаменитій лекції «Гуманітарна аура нації» пояснювала так: «У початках сотворіння світу було Слово. У початках сотворіння нації теж повинне бути Слово». Тисячу років тому перший українських митрополит проголосив, що таким для держави і нації має бути Слово слави.

• 5 •

Правник

Ярослав Мудрий на основі стародавнього звичаєвого права записав і упорядкував карний кодекс, знаний як «Правда Руська». Дослідник Ярослав Яременко стверджує, що науковці настирно шукали прототип «Правди Руської» у Римському праві, у візантійському, болгарському і скандинавському законодавствах. Але марно. Цей карний кодекс є оригінальним витвором давньоукраїнської юридичної думки 11 століття, що постав у колі велемудрих однодумців-книжників Великого київського князя Ярослава Мудрого.

Ярослав Мудрий започаткував укладання першого писаного зводу законів – «Руської правди»

фото: вікіпедія

«Правда Руська» вирізняється лагідністю покарань (вона не знає смертної кари) і свідчить про високе становище жінок Руси-України. «Мимоволі напрошується питання, – пише Ярослав Яременко, – коли ж було «дрімуче середньовіччя» – у ХІ ст., коли закладалися гуманістичні основи українського судочинства і була скасована кара смертю та кровна помста, чи в часи «найгуманнішого і найдемократичнішого» комуністичного режиму, при якому без суду і слідства були знищені мільйони українців».

• 6 •

Патрон науки

У Києві при Софійському соборі Ярослав Мудрий зібрав групу високочолих інтелектуалів. Академік Михайло Грушевський називав цей науковий центр першою «Академією Наук» Руси-України на зразок академії Карла Великого в Європі IX ст.

Доктор історії Михайло Брайчевський стверджував, що книжники-письменники та вчені цієї академії «займалися не лише перекладом з грецької та переписуванням наявних книжок, а й укладанням нових літературних творів». І знамените «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона – одне з них.

• 7 •

Книгоман

Якщо по-сучасному, то Ярослав Мудрий був видатним бібліофілом. Князь черпав мудрість з книг, читаючи дуже багато творів релігійного та світського характеру: «І до книг він мав нахил, читаючи їх часто вдень і вночі» (Літопис Руський). Ярослав Мудрий заснував першу в Русі бібліотеку. З легкої руки князя ця справа набула потужного розвитку. Доктор історії Сергій Висоцький у своїй монографії стверджує, що книжковий фонд Русі у 12 столітті нараховував 150 тис. манускриптів. Багато це чи мало? Для порівняння: у Франції королівська бібліотека у 14 ст. нараховувала 1200 рукописів.

• 8 •

Просвітитель

Ярослав Мудрий започаткував мережу шкіл, які діяли при соборах і монастирях Руси-України. Це дало високий результат, про який пише професор Лондонського університету Джонатан Гілл у своїй «Історії християнства»: «Священики і ченці Русі підняли народ на вищий рівень порівняно з тогочасною Західною Європою. Багато людей були письменними і могли розуміти літургію та духовну літературу, перекладену руською мовою, на відміну від мирян Заходу, для яких латина лишалася здебільшого незрозумілою».

Ярослав Мудрий помер у Вишгороді, похований у Софійському соборі

фото: вікіпедія

Про рівень освіченості українського люду часів правління Ярослава Мудрого свідчить унікальний артефакт, який зберігається у Національному музеї історії України – тисячолітній меч з автографом майстра «Коваль Людота».

Цей напис авторитетно свідчить про два важливі факти в історії української держави того періоду:

• Про українську мову – саме вона була розмовною мовою Руси-України (бо не «ковач», як то болгарською, чи «кузнєц» – як то московською, а саме «коваль»).
• Про рівень освіченості тих часів – адже грамоту знали не лише князі і священнослужителі, але й звичайні ремісники.

І насамкінець. Московська імперія зла, викравши українську історію і стародавню назву України – Русь, безперестанно нав’язує світу свої квазітеорії як щодо минулого (у якому Ярослав Мудрий «первый российский князь-реформатор»), так і щодо майбутнього («денацификация Украины и воссоединение исконно русских земель»).

А що ж Україна? Україна у відповідь на це демонструє тотальний дефіцит державної мудрості: на рівні дипломатичних відомств і установ здебільшого мовчить і «знічено усміхається». А на рівні Міністерства освіти та інформації у розпал війни за ідентичність пропонує скоротити історію українського державотворення на 500 років і викинути з «цілісного розуміння нашого минулого» період княжої Русі, першої української держави.

Ірина Костенко, Ірина Халупа, для «Главкома»