Боровся за Україну до кінця: що ми знаємо про життя і смерть В’ячеслава Чорновола

Рівно 25 років тому на 5-му кілометрі траси Бориспіль-Золотоноша загинув в автомобільній аварії політик і дисидент В’ячеслав Чорновіл. Його називають одним з батьків української незалежності, а дехто досі розмірковує, яким би він міг бути президентом – політик мав і такі амбіції.

OBOZ.UA згадує визначного діяча України. І розповідає цікаві факти про життя та загадкову загибель В’ячеслава Максимовича Чорновола.

Біографія політика

В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року у смт Єрки, яке зараз входить до Звенигородського району Черкаської області. Його батько був вихідцем із козацького роду, а мати належала до відомої родини Терещенків – промисловців та меценатів. Це були часи сталінських репресій, яке не оминуло родину Чорноволів. Так за кілька місяців до народження В’ячеслава його дядько Петро був засуджений до заслання, з якого не повернувся.

Тим не менше, навіть під страхом тяжкого покарання в родині зберігали українські традиції. На Різдво колядували і готували кутю, на Великдень пекли паски і робили крашанки. А ще розмовляли українською. Тому коли юний В’ячеслав після школи, яку закінчив із золотою медаллю, приїхав до Києва вступати до університету, він був шокований зросійщенням міста. Боротьбою за українську мову буде наповнене все життя політика.

У 1960 році В’ячеслав закінчив з відзнакою факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Працювати він пішов на телебачення. Також у 1963-64 рр. брав участь у будівництві Київської ГЕС.

Після початку хрущовської відлиги Чорновіл отримав доступ до української літератури і почав захоплено вивчати її історію та читати тексти. Особливо йому подобався донедавна заборонений Борис Грінченко. Попри певні послаблення, все ж цей інтерес і певні політичні переконання позначились на долі В’ячеслава. Так у 1964 році він успішно склав іспити до аспірантури, але зарахований до неї не був.

Уже за рік, у вересні 1965 року Чорновіл візьме участь у, мабуть, найбільш резонансній акції свого життя. Під час київської прем’єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" літературний критик Іван Дзюба почав зачитувати імена нещодавно заарештованих українських дисидентів. Завадити йому спробував директор кінотеатру. Тоді Чорновіл підвівся зі свого місця і гучно промовив: "Хто проти тиранії – встаньте!". На той момент 27-річний чоловік уже перебував у полі зору КДБ, а після акції опинився під його пильним наглядом. Чорновола за кілька днів звільнили з з газети Молода гвардія. А наступного року його заарештували за відмову свідчити проти дисидентів і присудили три місяці примусових робіт.

Однак В’ячеслав не покидав своєї діяльності і підготував збірку текстів "Лихо з розуму", в якій представив портрети заарештованих у 1965 році українських шістдесятників. Книжку видали за кордоном і це стало помітною подією не тільки серед діаспори. Результат – засудження у 1967 році до трьох років таборів суворого режиму. Саме у засланні Чорновіл зустрів кохання свого життя – Атену Пташко, з якою одружився у 1969 році.

Вже за рік Чорновіл створює підпільний журнал "Український вісник". А у 1972 році, коли радянська влада масово переслідує шістдесятників, В’ячеслава Максимовича знову засуджують – цього разу до шести років таборів і трьох років заслання.

Відсидівши у мордовському таборі, Чорновіл змушений оселитись у Якутії. У травні 1979 році він входить до складу правозахисної Української Гельсінської групи (УГГ). За це йому висувають сфабриковане звинувачення і у квітні 1980 року заарештовують. Цього разу політик опиняється в тюрмі на 5 років.

Звільнившись, Чорновіл повертається в Україну. Але через своє минуле знайти роботу не може. Тому йому доводиться працювати кочегаром – досить поширена серед дисидентів професія. Одночасно з цим В’ячеслав відновлює роботу підпільного "Українського вісника".

У 1988 році Чорновіл ініціює перетворення УГГ на опозиційну до КПРС організацію партійного типу. А уже у вересні 1989 року стає членом українського Народного руху – громадсько-політичного угруповання консервативного та демократичного спрямування, який домагався незалежності для України і відіграв у її здобутті ключову роль. У 1992 році В’ячеслав Максимович стане його співголовою разом з Іваном Драчем та Михайлом Горинем.

У березні 1990 року Чорновіл вперше потрапляє до владного органу – його обирають до Львівської обласної ради. У квітні того ж року він на два роки стає її головою.

Коли у 1991 році в Україні вперше проводили президентські вибори, В’ячеслав Максимович, звісно ж, висунув свою кандидатуру.  В результаті він зайняв друге місце, набравши 23,77% голосів. Перемогу тоді здобув функціонер КПРС Леонід Кравчук. "Програв не я, програла Україна", – так прокоментував політик свою поразку.

Однак невдовзі Чорновіл здійснив важливий з історичної точки зору символічний жест. На Великій козацькій раді 14 жовтня 1991 року його було обрано Гетьманом українського козацтва. А уже 21 червня 1992 року він скликав Переяславську раду, на якій розірвав Переяславську угоду з Росією 1654 року.

З 1990 року Чорновіл є також народним депутатом. У Верховній Раді він очолював фракцію Народного руху України.

25 березня 1999 року, коли В’ячеслав Максимович повертався з поїздки до Кіровоградської філії Руху, авто, на якому він їхав, врізалося у навантажений зерном "КамАЗ". Вантажівка з причепом чомусь почала здійснювати розворот посеред траси, що і спровокувало ДТП. Загибель Чорновола досі називають політичним убивством. Його обставини залишаються до кінця не розкритими.

Цитати В’ячеслава Чорновола про Україну і не тільки

Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Всі ми – народ України.

Допустити дві державні мови, або одну державну, а одну – офіційну – значить, зруйнувати державу. Я завжди наводжу в приклад євреїв, які відродили вже мертву мову і об’єдналися навколо неї.

Дай боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі.

Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу.

Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив.

Україна розпочинається з тебе.

Раніше OBOZ.UA детально розповідав про операцію "Блок" 1972 року, яка призвела до арешту Чорновола та інших дисидентів.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.