"Пам’ятати – означає будувати майбутнє": інтерв’ю докторки філософії Наталії Кривди на виставці "Голоси" музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова

У рамках виставки "Голоси" у мультимедійному просторі Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова відбулося публічне інтерв’ю Наталії Кривди – докторки філософії. Мета заходу: розповісти широкій аудиторії про важливість збереження пам’яті про події війни. Модерувала розмову Анастасія Платонова, культурна критикиня та кураторка.

За словами Наталії, говорячи про збереження пам'яті, дослідники пропонують використовувати два ключові терміни: "комунікативна пам’ять" і "культурна пам’ять". 

"Комунікативна пам’ять – це пам’ять трьох поколінь. Ваш дід розказав батьку, батько розказав вам. Виставка "Голоси", прекрасна і дуже потужна, емоційна, – якраз про комунікативну пам’ять. Це реальні історії реальних людей, розказані тут і тепер, зафіксовані й представлені як відрефлексований персональний досвід. А культурна пам’ять – це великий наратив, який є результатом культурної політики. Коли ми знаємо, що це свідомо сформований процес, нам зрозуміліше наше в ньому місце", – зазначила докторка філософії.

Ключовими гравцями та активними учасниками цього процесу, на думку пані Кривди, є громадяни – найпотужніше та найширше поле. Як всі ми можемо долучитися?

"У кожного з нас є досвід переживання, наприклад, початку повномасштабного вторгнення. Чи ви записали його? Чи готові залишити задокументованим? Чи зафіксували свої враження учасники бойових дій? Чи зберегли світлини порожнього Києва або звільненого Херсона? Громадянин є замовником, учасником формування комунікативної пам'яті. А персональний рівень дуже пов’язаний з родинним. Пишіть родинні спогади, скануйте фото, створюйте пам’ять. З родинних історій формуються великі наративи", – розповіла Наталія. 

Замовниками формування пам’яті є громади, які воліють зберігати пам’ять про загиблих, це ЗМІ, державні інституції, сама держава, політичні гравці. Велике значення мають музеї, які стають простором, де відбувається перепривласнення своєї культури. Як і культура, пам’ять може бути історією або мішенню – і це питання до того, хто і як використовує наративи. Наталія підкреслює: національна культура є середовищем, де формується національна ідентичність. І це – основи національної безпеки. 

"Лінія фронту проходить не лише по населених пунктах. Кривава лінія фронту проходить по нашій свідомості. По один бік лінії – велика вітчизняна війна і „можемо повторити". По другий – Друга світова війна і „ніколи знову". По одну сторону – винищення людської особистості, приниження, руйнація. По іншу – суб’єктність людей, організацій, інституцій, країни. Зрештою все, що винищується, елімінується, руйнується по той бік фронту, навпаки є частиною нашої стійкості й нашої єдиною перспективою. І тому мені здається, що пам’ятати – означає будувати майбутнє", – наголосила докторка філософії.

Виставка "Голоси" – це мультимедійний простір Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова, який, зокрема, презентує частину історій з 100-тисячної колекції Музею. Цим заходом Музей відкриває цикл культурологічних подій, присвячених питанням збереження пам’яті про війну. 

Відвідати виставку "Голоси" можна безкоштовно до 26 квітня 2024 року у Музеї історії міста Києва за адресою: Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 7. Щосуботи о 15:00 на виставці проводяться кураторські екскурсії.