Шила, щоб не плакати за домівкою. Іграшки переселенки з Миколаєва допомогли реальним тваринам

83-річну Ганну Іванівну вигнала з рідного Миколаєва – війна. Помикавшись якийсь час, жінка осіла в Києві, а щоб не надто сумувати за домівкою і заробити хоч якусь копійку, почала шити м'які різнокольорові мишки.

Іграшки за кілька десятків гривень продавала біля станції метро «Мінська», де її й помітили користувачі соцмереж, розповіли її історію.

Так про мишок дізналися у благодійній організації UАnimals і вирішили влаштувати своєрідну колаборацію з Ганною Іванівною. Пенсіонерка шиє мишок, UАnimals допоможуть «прилаштувати» мишок у добрі руки по 400 грн за штуку, 200 грн отримує Ганна Іванівна, а 200 - йдуть на порятунок реальних тварин.

До речі, сьогодні вже всі мишки продані, але можна зробити дозамовлення. А Ганна Іванівна поділилася з Коротко про своєю історією.

"Дома залишилося все, виїхала в чому була"

- Ганно Іванівно, як вийшло так, що з Миколаєва ви переїхали до Києва? Тут було в кого зупинитись?

– З перших днів війни, 18 березня, поїхала з Миколаєва. Я у чому була, в тому й виїхала. Спершу жила у Хмельницькому у знайомих, сиділи там у підвалах. А потім перебралася до Києва до дочки - приїхала якраз на Великдень. Вони теж переїхали спочатку до Хмельницького, а згодом до Києва. Нині живемо разом.

Хоча в Києві теж бувають ракетні обстріли, тут все ж таки спокійніше. Дзвонили знайомі з Миколаєва, розповіли, що мій будинок зачепило під час обстрілу – дочка мене поки що не пускає додому.

- Напевно, дочка давно хотіла, щоб ви переїхали?

- Звичайно, донька хотіла, щоб я переїхала: вдома небезпечно, я там одна, а мені вже 84-й рік... Що я зможу зробити вдома без сторонньої допомоги? Води не було, батареї поіржавіли, опалення треба було робити, а я там одна... Дочка наполягла, щоб я приїхала до неї. Казала: приїжджай, якось житимемо.

Удома лишилося все... Чоловік у мене помер за рік до початку війни. Як почалися обстріли, ховалась у підвалі, було дуже складно: ні електрики не було, ні свічки. У нас у Миколаєві лікарню розбомбили, потім Будинок культури, де я раніше працювала після закінчення Харківського інституту культури, вивчала народні інструменти – баян. Так і працювала на одному місці. А коли стаж виробила, розпочалися проблеми зі здоров'ям. Як настав час – пішла на пенсію. Вже на заслуженому відпочинкузайнялася іншими речами, зокрема почала шити.

“Найприємніше бачити радісні обличчя дітей”

- Напевно, шиття іграшок якось заспокоювало і допомагало відволіктися?

- Після переїзду спочатку дуже сумувала за домівкою. Все плакала, плакала, а потім почала робити мишок. Спочатку для себе, потім мишки сподобалися знайомим – згодом вирішила виходити на вулицю, щоб їх продавати.

Не завжди їх купують, бувало, продаси одну чи дві за день. Але приємно, коли люди проходять поряд, посміхаються. А коли моїм мишкам радіють дітки – на душі стає веселіше. Дехто навіть зупинявся сфотографувати.

– Мишки допомагають вам заробити на життя?

- Звісно, ​​допомагають. Спочатку їх не дуже добре брали – зараз уже трохи краще. Спершу продавала їх по 30 гривень. Зараз ми продаємо великих мишок за 50 грн, а маленьких за 35 грн.

Нещодавно підійшов до мене хлопчик Антон, схотів сфотографувати мишок. І сьогодні жінка підходила, попросила сфотографувати мишок. Чомусь людям вони сподобалися. Ось так бабуся стала популярною (сміється).

– Як вас знайшли UAnimals? Ви одразу погодилися на співпрацю?

- Вони взяли у мене приблизно 40 мишок та надіслали гроші на картку. Скільки могли – стільки надіслали. Я віддала гроші внучці, 1000 гривень перерахували на армію.

- А скільки часу йде на виготовлення однієї іграшки?

- Мишки не так вже швидко робляться... Коли здоров'я дозволяє, я трохи більше їх роблю, а коли почуваюся гірше, справа йде повільніше.

На одну іграшку йде десь година, хоча я час не засікала. Не сильно розженешся шити мишок: як кажуть, вік уже не той.

– Донька вам допомагає з виготовленням іграшок?

- Здебільшого так, бо я вже погано бачу та чую. То вона мені допомагає, то я їй допомагаю – для нас наші мишки як хобі. А взагалі дочка має роботу.

- Ну, а вдома у вас є якась тварина?

- У нас є кішечка, спочатку мишки робила для неї, але зараз кішка у внучки. Внучка працює вдома, їй нудно – тож забрала кішку у нас. Тож зараз наша кішечка живе на два будинки – то у нас, то у внучки.

ДО РЕЧІ

Як допомогти UAnimals та Ганні Іванівні

🐭🐭🐭Мишок Ганни Іванівни можна не тільки купити у метро, ​​але й замовити на сайті Animalism: https://animalism.shop/ - половина коштів піде на допомогу братам нашим меншим, які постраждали від військових дій. Оскільки перша партія успішно розпродана, зараз відкрито попереднє замовлення на іграшку.