Палали автобуси та літаки: як боронили аеродром Гостомель та чому не вдалося врятувати Мрію
Палали автобуси та літаки: як боронили аеродром Гостомель та чому не вдалося врятувати Мрію

Палали автобуси та літаки: як боронили аеродром Гостомель та чому не вдалося врятувати Мрію

Аеродром Гостомель став не тільки місцем, із якого почалася атака на Київ, а й символом провалу росіян. Бо плацдармом для захоплення столиці росіяни його так і не зробили. Наприкінці березня 2022 року росіяни втікали так, що спалили все зі злості.

Назустріч російським десантникам вилетіли і наші ДШВ

Першим прийняти бій довелося нацгвардійцям, переважно строковикам, які були на території аеродрому. На підмогу їм відрядили десантників, розвідників та спецпризначенців. Був серед них і Володимир, командир взводу снайперів 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади.

– Ранок почався як майже в усіх з вибухів. Отримали зброю, боєприпаси, розділилися на штурмові групи. Вже ввечері 24 лютого висунулися на вертольотах трьома бортами десантуватися біля селища Блиставиця, що на околицях Гостомельського аеродрому, – розповідає Володимир.

Зараз дивляться
Учасник боїв за Гостомель

Фото: Факти ICTV

Разом із іншою тактичною групою та спецпризначенцями мали з кількох флангів атакувати окупантів та штурмувати аеродром.

– Одним із бойових завдань було максимально зайняти злітну смугу і взяти її під вогневий контроль, тому що, за даними розвідки, російські збройні сили планували посадку літаків Іл-76 з підкріпленням. І нашим завданням було не допустити цього”, – розповідає снайпер.

Висадилися, вертольоти завдавали вогневого ураження по периметру аеродрому, скинули найтяжчі речі і робили піший марш до аеродрому.

– Ми зіткнулися з дуже сильним противником, який в принципі чекав на нас. Грубо кажучи, потрапили в засідку, добре сплановану. Наскільки нам відомо, там була 45 бригада спеціального призначення Повітряно-десантних військ Росії. Це був, напевно, найбільш підготовлений за всіма параметрами особовий склад – і з точки зору бойової підготовки, і матеріально-технічні засоби давали змогу виконувати широкий спектр завдань, вони ефективно воювали в темну пору доби. Все це свідчить про професійну армію, – розповідає боєць.

Потрапили в оточення, з якого виходили 10 днів. Перетинали річку Ірпінь, кілька разів потрапляли в засідки.

– Мені здається, вийшло виграти необхідний час, який був потрібний, це найголовніше, щоб розгорнути основні сили, провести мобілізацію та інші заходи, – каже Володимир.

Зачищав Інтернаціональний легіон

Що залишили по собі окупанти, бачили бійці Інтернаціонального легіону, куди ввійшов і Надім Хмаладзе. Він брав участь у бойових діях з 2 березня. 17 березня втратив своїх товаришів з Сакартвело, які брали участь у відбитті російської агресії. Загалом з 24 лютого 2022 року в Україні загинуло 60 грузинських добровольців.

– Ми зайшли в Гостомель. Спочатку била артилерія, а ми зайшли на зачистку, крок за кроком. Але росіяни вже втікали звідти. Це було десь 27-28 березня. Там ми отруїлися якоюсь хімічною зброєю. Ми зробили антидот, але довго потім лікувалися в госпіталі. Я лежав чотири рази. Дуже пошкоджені легені, – каже Надім.

Почерк у росіян всюди однаковий, хоч би де вони воювали, тому Надім із побратимами застав спалений аеродром і спалену Мрію.

– Вони не залишали нічого. Щоб щось уціліло – ми такого не бачили. Все спалене. І вони всюди так діють – це було і 2008 року в Грузії. Рашисти, фашисти – це для мене те саме. Вони лише знищувати вміють. Ми знаємо, що ця війна – це і наша війна, якщо ми не зупинимо цих рашистів в Україні, далі буде і Грузія, і Балтія, і Молдова, – каже Надім.

Ан-225 Мрія

Фото: Факти ICTV

За його словами, на початку повномасштабного російського вторгнення вдалося вистояти, бо весь народ діяв спільно.

– І артилерія, і штурмовики, і ГУР, і ЗСУ і тероборона – я був у захваті від тероборони, і навіть місцеві жителі. От саме єдиний народ – причина, чому росіяни пішли. Я завжди кажу, що Україна, українці – це герої XXI століття, – зазначає Надім.

Літаки розосередили по аеродрому, щоб вибух одного не зачепив інший

Начальник аеродромно-диспетчерського центру Володимир Смусь за 2 роки повномасштабного вторгнення дав уже не одне інтерв’ю, спілкувався з десятками іноземних делегацій, бо він – один із тих, хто 24 лютого провів тут.

– Аеродром працював усю ніч, бо закінчили якраз випробування двигунів на літаку Ан-225 Мрія. На 24-те якраз думали, що отримаємо документи, які будуть підтверджувати льотну придатність цього літака до виконання льотної роботи, вночі ще випускали літак Ан-124 на маршрут. О шостій годині деякі фахівці виїхали вже додому. А о 8:30 приїжджає наступна зміна. Але вже о 5-й годині ранку ми дізналися, що територія України обстріляна, що у військову частину, яка розташована поруч, також влучила ракета, – розповідає Володимир.

Тому керівництво вирішило обмежити кількість фахівців, які мають тут бути і виконувати роботу.

– Тут був екіпаж Мрії, диспетчерський персонал, метрологічний і служба забезпечення наземного обслуговування, технічні бригади. Десь загалом було до 100 осіб. Керівний склад перебував на території аеродрому. Розумієте, якщо ти вибрав собі таку роботу, її треба виконувати. Це як у військових. Якщо ти забезпечуєш роботу аеродрому, то треба її забезпечувати, – каже Володимир.

Мрія стояла на своїй стоянці. Вона ще чекала “зеленого світла” на виліт.

– О 9:00 ранку були ще спроби домовитися з державними органами, щоб літак міг вилетіти з аеродрому, – пригадує Володимир.

Але добро так і не дали, тоді Мрію і перекотили в еллінг, тобто під накриття, каже Володимир. Саме там зрештою росіяни її і знищили. Всі інші літаки теж розосередили по стоянках – якщо буде пошкодження одного літака, щоб не зачепити інші. Але захоплення було настільки масовим, що всі заправлені літаки були знищені. Ті, які не були заправлені, ті пошкоджені, але вцілілі.

Аеродром Гостомель

Фото: Факти ICTV

Наліт російських вертольотів Володимир добре пам’ятає.

– Десь об 11:20 ми почули роботу гвинтокрилів. Це характерний звук, який ні з чим не сплутаєш. І коли ми побачили, що з позицій підрозділів, які розташовувалися на аеродромі, пішли перші пуски ракет, ми зрозуміли, що це летять не наші гвинтокрили, – каже він.

Згідно з протоколом на випадок ракетної небезпеки, персонал спустився в укриття, де й перебував переважно під час захоплення аеродрому. Періодично виходили, щоб розуміти, що відбувається.

– Тоді ми вже бачили, що палають автобуси. Наші літаки, які були на пероні, палають. Всі літаки, які були заправлені на той час, були знищені – АН-74, АН-28, АН-26. Мрія тоді ще була ціла. Але все-таки росіяни її пізніше дуже пошкодили.

Вже згодом під час розбору ми знайшли НУРС (некеровану авіаційну ракету, – Ред.), яка була в хвостовій частині, але не розірвалася. І це диво, бо в ній (у Мрії, – Ред.) було 30 тон палива під час випробування двигунів. І якби все було мирно, то 24 лютого літак залишив би територію, – каже Володимир.

Коли почали палати автобуси, літаки, командир пожежної частини, яка обслуговувала аеродром, спробував виїхати на гасіння пожежі. Його росіяни розстріляли з гелікоптера, колег поранило. Тіло самого командира окупанти повернули лише влітку 2023 року.

Коли окупанти захопили аеродром, то цивільних і військових розділили. До цивільних весь час казали “ничего не бойтесь, мы пришли вас освобождать”, і зрештою відпустили з території. Військових тримали в морозильних камерах їдальні, катували, ламали зуби. Деталі цих тортур розповідають ті з військових, яких поступово повертають із полону.

Руслан ще злетить, а Мрію збудуємо нову

Під час окупації інфраструктура авіаційного комплексу була знищена приблизно на 60% – аграрний, лабораторний комплекси, стоянки, розповідає Максим Саноцький, заступник генерального директора з авіаційно-транспортної та льотно-випробувальної діяльності ДП Антонов.

– Зараз ми відновлюємо переважно інженерні мережі – електропостачання, водопостачання, опалення. Люди працюють, потрошку відновлюють. Ми розробили і потрошку реалізовуємо концепт Антонов-2. Це дуже масштабний і дуже коштовний проєкт, але ми всі віримо, що це буде реалізовано, – каже Максим Саноцький.

Лише на відновлення ангарного комплексу треба буде 20-30 млн доларів. Відбудова загалом обійдеться в сотні мільйонів доларів, якщо не мільярди.

– Сильно був пошкоджений АН-124-100. Зараз ідуть дослідження можливості відновлення цього літака. Ми рахуємо, скільки нам потрібно буде капітальних коштів, та час, який потрібен буде для відновлення, – говорить Саноцький.

Максим Саноцький, заступник гендиректора ДП Антонов

Фото: Факти ICTV

Мрія відновленню не підлягає, але її елементи будуть використані під час відбудови Мрії-2.

– Я вважаю, що це післяпереможний проєкт, тому що тут повинні бути задіяні не тільки українські підприємства, а й зарубіжні партнери. Це буде дуже масштабний проєкт і дуже дорогий. Але це такий символ, що я вважаю, що якщо ми зможемо відбудувати Мрію, то й Україну відбудуємо, – каже Саноцький.

Згідно з новим концептом, відбудований аеродром стане західними воротами до Києва і дасть поштовх для розвитку всього регіону. Концепт передбачає будівництво пасажирського терміналу, розбудову злітно-посадкової смуги та залізничного сполучення.

Відповідно до проєкту, на відбудову знадобиться 1,5-2 роки, тож уже зараз ведуться перемовини з постачальниками, щоб почати відбудову одразу після перемоги.

Теги за темою
Київська область
Джерело матеріала
loader
loader