Гіпоалергенних котів і собак насправді не існує? Вчені озвучили погану новину

Завести кота чи собаку – це мрія, яка з’являється у багатьох із нас ще в дитинстві. Але нерідко на перешкоді може стати алергія, в такому разі ми починаємо шукати гіпоалергенну породу.

Але, як пише видання Inverse, у вчених погані новини для тих, хто покладає на це свої надії. За статистикою, від 10 до 20 відсотків людей є чутливими до білків, що виділяються з шерстю чи слиною тварин. І, схоже, що домашніх улюбленців, які би не виділяли цих білків, не існує.

Чи може бути домашня тварина повністю гіпоалергенною

За словами Сандри Кох, ветеринарки та професорки порівняльної дерматології у Коледжі ветеринарної медицини Університету Міннесоти, імунна система людини може вороже реагувати на кілька типів білків, які містяться у слині, частинках шкіри чи шерсті тварин. Організм сприймає ці білки так, наче вони є бактеріям чи вірусами, і атакує їх. Через це розвивається чимало неприємних симптомів, таких чхання, свербіж або кашель.

Вважається, що деякі породи котів, зокрема голі або майже не покриті шерстю корніш-рекси та сфінкси, а також такі собаки як голі тер'єри, пуделі, бішон-фризе та шнауцери, "відносно малоймовірно" здатні викликати алергічні реакції. Вони не так багато линяють і, відповідно, мало виділяють потенційно небезпечних білків. Але виділяють мало – не те саме, що не виділяють взагалі. Чутлива людина може страждати навіть через них.

За словами Кох, собаки можуть виробляти алергени в крові, передміхуровій залозі та анальних залозах, у той час як кішки такі білки продукують в сальних залозах шкіри, анальних залозах, крові. А коти чоловічої статі виділяють їх також із сечею.

Особливою проблемою є алергени, що містяться у слині. Адже, доглядаючи за собою, кішки та собаки поширюють ці білки по всьому тілу. Ці сполуки можуть висіти в повітрі протягом декількох днів. Тобто, навіть якщо ви придбали лису тварину, ви абсолютно не захищені від цього типу алергенів.

Що кажуть результати дослідження

Вчені збирали дані про вміст алергенів у повітрі будинку, де живе гіпоалергенний та звичайний собака. І не виявили жодних відмінностей у вмісті алергенів.

Також, згідно з результатами роботи 2012 року, які були опубліковані в Журналі алергії та клінічної імунології, дослідники проаналізували зразки шерсті 196 гіпоалергенних собак і 160 негіпоалергенних собак, а також зразки пилу, що містились у повітрі домів, де жили тварини. Вчені шукали основні джерела компоненту Can f 1 – найбільш поширеного алергену собак. І виявили його "майже у всіх зразках шерсті". До таких же висновків прийшли дослідники, які опублікували дані в Американському журналі ринології та алергії у 2011 році.

Щодо кішок, то різниця між звичайними породами і гіпоалергенними виявилась більш вираженою. Про це свідчать дані невеликого дослідження 2014 року, про яке йшлося в журналі Clinical and Translational Allergy. Але воно проводилось на невеликій вибірці всього із 14 тварин. Виявилось, що гіпоалергенні кішки виділяють та розподіляють менше алергену Fel d 1 порівняно з рештою.

Тим не менше, доктор Кох не радить повністю покладатись на ці дані через складність алергїі, яку викликають тварини. Попри те, що заводчики часто просувають свої породи як гіпоалергенні, на сьогодні немає жодного наукового дослідження, яке би підтверджувало повну безпечність хоча би однієї з них. Це стосується і лисих порід, які вважаються найбільш безпечними. Оскільки алергени можуть надходити зі слини, крові та залоз, шерсть не є вирішальним фактором у розвитку реакції організму. "Алергія дуже складна, і тригери алергену та фактори, що сприяють, можуть сильно відрізнятися у різних людей", – резюмувала Кох.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чого категорично не можна робити людям, які страждають на алергію.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.