Сі Цзіньпін планує відвідати Угорщину й Сербію та зустрітися з угорським прем’єр-міністром Віктором Орбаном, який, як і президент Сербії Александар Вучич, вважається одним із найбільш проросійських лідерів Європи на цей час.
Чому саме ці країни відвідає товариш Сі, зрозуміло. Пекін має там як політичні, так і економічні інтереси та прагне продемонструвати свою все більш агресивну політику Штатам, розглядаючи Балкани як "вікно в Європу". Сербія та Угорщина, які вже довгий час орієнтуються на КНР, досить добре для цього підходять.
Поїздка Сі до Європи, яка передбачає ще й зупинку у Франції, відбувається після того, як цього місяця канцлер Німеччини Олаф Шольц закликав його переконати Путіна припинити "божевільну" війну. Відвідуючи російські сателіти й заявляючи про "НАТО як одного з винуватців української кризи", китайський лідер чітко дає зрозуміти, що він думає з цього приводу.
Про те, що стоїть за візитом товариша Сі Цзіньпіна до Будапешта й Белграда, – у матеріалі OBOZ.UA.
"Пакт про безпеку" для Угорщини
За прем’єрства Орбана Угорщина стала одним із головних друзів КНР у ЄС. На тлі опору євроструктурам і НАТО з боку нинішнього угорського уряду Китай прагне активізувати співпрацю з цією країною, аби ще більше вбити клин у колективний фронт ЄС та Альянсу.
Так, на початку цього року Китай запропонував надати давньому стратегічному партнеру підтримку у "питаннях громадської безпеки", виходячи за межі торгових та інвестиційних відносин. У цьому напрямі було підписано документи про співпрацю між правоохоронними органами та службами безпеки.
Гарантії безпеки Китаю з'явилися на тлі того, як Угорщина, союзниця Росії, протягом останнього десятиліття під керівництвом Орбана працює над послабленням своєї залежності від Заходу та чинить шалений опір політиці НАТО та ЄС щодо України.
"Пакт про безпеку" з Угорщиною – безперечна перемога Китаю, така собі "червона рукавичка", кинута в обличчя євроатлантичним політикам. Адже на сьогодні Євросоюз зважує свої зв'язки з другою за величиною економікою світу через розбіжності щодо прав людини, торговельний дисбаланс, економічні війни та вторгнення Росії. Орбан та Сі в такий спосіб демонструють, чого варта європейська солідарність.
Використати головування
24 квітня в Пекіні міністр закордонних справ КНР Ван І провів переговори з міністром закордонних справ Угорщини Петером Сіярто. Під час зустрічі було обговорено питання "зміцнення двосторонніх зав’язків" та зазначено, що китайсько-угорські відносини "вирізняються позитивною динамікою розвитку та мають жваве співробітництво у різних галузях".
Так глава МЗС КНР натякає, що відкриваються нові важливі можливості, адже у другій половині цього року до Угорщини перейде головування в Європейському Союзі. Звісно, "угорсько-китайської революції у Європі" не станеться, але просування інтересів КНР вийде на новий рівень.
Ван І не приховує свої сподівання, говорячи, що "Угорщина сприятиме тому, аби ЄС виявляв раціональний і дружній підхід до розвитку Китаю, проводив позитивнішу та прагматичнішу політику щодо КНР, і сприяв здоровому розвитку китайсько-європейських відносин".
Зі свого боку Угорщина заявила, що готова бути таким собі китайським "тараном" європейської "фортеці", мовляв, ми виступаємо проти "розриву зв'язків і ланцюжків та не розглядаємо Китай як загрозу, адже це означає лише втрату можливостей, а тому наше ставлення до Китаю як до партнера – правильний вибір".
Перейматися китайцям є про що, адже економічні негаразди усередині країни набирають обертів, а після багатьох років імітації торговельної війни ЄС нарешті почав демонструвати, що готовий бути жорсткішим щодо Пекіна. Так, зовсім скоро Євросоюз запровадить санкції проти китайських компаній за реекспорт до РФ заборонених європейських товарів, а до цього було розпочато розслідування стосовно китайських електромобілів.
ЄС уже намагався покарати КНР і навіть вніс до 13-го пакета санкцій декілька компаній. Проте внаслідок певних процесів багато з них було виключено з підсумкового списку. Здається, цього разу Європа налаштована більш агресивно.
Антинатовська риторика
Сі Цзіньпін наступного місяця відвідає також і Белград. За часів Сі зв'язки між Китаєм та Сербією зміцнилися, а у лютому президент Сербії Вучич підтримав претензії Пекіна на Тайвань, заявивши, що "Тайвань – це Китай".
Об’єднує дві країни не тільки косовсько-тайванське питання, Сербія та Китай разом лояльно ставляться до Москви й не бажають запроваджувати санкції проти режиму Путіна через вторгнення в Україну.
Дата візиту, ймовірно, припадатиме на 25-ту річницю удару США по китайському посольству в Белграді у 1999 році в межах операції НАТО. Зважаючи на дату візиту Сі, він, найімовірніше, матиме антинатовську тональність.
Після того, як російський диктатор Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, офіційні особи Китаю неодноразово публічно згадували про бомбардування Белграда, у такий спосіб демонструючи солідарність із позицією Росії та виправдовуючи її, мовляв, саме "агресія" НАТО на її кордонах зумовила необхідність розпочати війну".
Китайський форпост на Балканах
Китайська присутність на Західних Балканах за останнє десятиліття суттєво розширилася. Причин декілька. Через своє розташування регіон – ідеальні ворота на ринки ЄС та ключовий транзитний коридор для китайського мегапроєкту – "Один пояс, один шлях". Пекін шукає нові ринки з метою розширення експорту й намагається отримати контроль за стратегічними ресурсами на "передньому краї" ЄС.
Окрім того, китайці досить активно розвивають на Балканах свої інфраструктурні проєкти й скуповують компанії, оскільки ціни там низькі. Так КНР прагне збільшити свій вплив і поглибити економічну та геополітичну присутність у регіоні через його близькість до ЄС.
На Західних Балканах, як і в інших регіонах світу, Пекін створює собі імідж "невинної" світової держави, надійного економічного партнера, який шукає виключно можливості для інвестицій у важливі сектори економіки. Однак це не зовсім так. Китай продовжує зміцнювати вплив на Балканах і в політичному плані.
Центральне місце в китайській регіональній стратегії посідає Сербія, яка має широкий доступ до європейського ринку. Ця країна – дуже важливий економічний партнер і розглядається Пекіном як інструмент розширення експансії на ринки ЄС.
Китай та Сербію зближує і фактор НАТО. Під час військової операції Альянсу проти Югославії одна з бомб поцілила у будівлю посольства КНР у Белграді, внаслідок чого загинули три китайські репортери. Незважаючи на офіційні вибачення США, китайська влада досі переконана, що це було зроблено навмисно, оскільки Китай і тоді однозначно підтримував югославську владу в їхньому конфлікті із Заходом.
Зрештою, Белград та Пекін не вважають за потрібне обмежувати себе у токсичних зовнішньополітичних зв'язках і не тільки не приєдналися до санкцій проти РФ, а й продовжують активно допомагати агресору.
Китайські "цукерки" та особливі відносини
"Треба зазначити, що в Угорщини та Сербії з Китаєм уже давно сформувалися особливі відносини. І цей вектор постійно демонструється, як і проросійський. Із початком російської агресії, коли через підтримку Кремля у КНР охололи відносини з провідними країнами ЄС, то, власне кажучи, Сербія та Угорщина навіть збільшили комунікацію з Пекіном на найвищому рівні. І Орбан, і Вучич відносно нещодавно відвідували Пекін, демонструючи свою лояльність", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.
"Сі відвідує серед багатьох країн Європи саме Сербію та Угорщину, тому що ці країни залишаються дружніми до Китаю, і він може розраховувати на їхню підтримку, попри критику більшої частини ЄС через співпрацю з РФ.
Економічний бік справи також відіграє велику роль. У Центральній Європі є об'єднання "16 + 1" – формат, у якому Китай співпрацює з державами Центральної та Східної Європи, Балтії і Балкан, а також Румунією та Болгарією. Цей формат був досить активний, але після 2022 року більшість країн під тиском ЄС та США згорнули співпрацю, але не Угорщина та Сербія, що в КНР дуже цінують. Окрім того, дружніми ще лишаються Білорусь та Республіка Сербська. Тобто всі друзі Москви.
Власне кажучи, Орбан розраховує на Китай, адже це країна з потужним економічним потенціалом, а тому в якомусь критичному моменті можна попросити економічну допомогу. Тому угорський прем’єр і тримається китайської сторони, що не дуже сприймається Євросоюзом", – відзначив Олександр Левченко.
На його думку, більш аніж можливо, що під час головування Угорщини у ЄС деякі питання, які цікавлять Китай, вона може ініціювати як головуюча країна. І Пекін на це сподівається. Саме тому Угорщина для них зараз дуже важлива країна у контексті майбутнього головування.
"Тому ці відносини Пекін підтримує та фінансово заохочує. Очевидно, що приїжджаючи в Белград і Будапешт, Сі привезе якісь економічні проєкти, які Китай фінансуватиме. Такі "цукерки" обов'язково буде роздано і в Угорщині, і в Сербії. Можемо не сумніватися. Тож Китай залишається в Європі через Сербію та Угорщину. І від цього він матиме політичні й економічні дивіденди", – зазначив Олександр Левченко.