Спортивний «Тіндер» та реабілітація для ветеранів. Розмова з президентом Федерації стронгмену України Сергієм Конюшком

Про майже 10 років досвіду у галузі адаптивного спорту, тренування ветеранів та популяризацію фізичної активності серед ветеранів у регіонах через мобільний додаток у розмові з президентом Федерації стронгмену України, тренером та атлетом Сергієм Конюшком.

«Як стати сильним» – саме з цієї книжки, подарованої татом, свого часу розпочалась спортивна кар’єра відомого українського атлета, президента Федерації стронгмену України Сергія Конюшка. Цьогоріч – рівно 25 років його спортивної кар’єри. Але, переконаний сам спортсмен, інтерес до фізичної активності потрібно прищеплювати змалку і найкраще – на власному прикладі.

«У дитячому садку в мене була така молода прогресивна вихователька, яка застосувала новаторський педагогічний підхід. Щоб краще організувати дітей на прогулянці, влаштовувала всілякі спортивні конкурси і забави. Я був дуже активним учасником. І мені це дуже подобалося. Це була початкова точка. Потім тато обвів олівцем 10 вправ у книжці і я їх щоранку виконував. А в 13 років пішов в секцію атлетизму», – згадує спортсмен.

Втім, спортивна кар’єра Сергія Конюшка спрямована не лише на досягнення власних результатів та підкорення нових вершин, але й на підготовку інших спортсменів та атлетів. А від початку війни, себто з 2015 року, важлива складова його діяльності – соціальна: саме тоді атлет разом зі своєю командою долучився до світу адаптивного спорту і активно почав тренувати ветеранів АТО після поранень. Ця історія, що триває вже майже 10 років, розпочалась із дзвінка товариша, який запросив відвідати військовий шпиталь у Києві. Приїхавши туди разом із Василем Вірастюком провідати і підтримати військових, почули, що хлопці хочуть, насамперед… потренуватись.

«Ми організували перше невелике тренування, і вже тоді побачили, як хлопцям це насправді зайшло. Вони потім почали писати нам повідомлення з подяками, і ми зрозуміли не з теорії, а з практики, наскільки позитивно фізичні вправи і тренування впливають на психічний стан військовослужбовців та ветеранів і загалом на процес їхньої соціалізації та адаптації. Тому з того моменту ми почали проводити невеличкі змагання, відкриті тренування під час візитів у шпиталі», – розповідає Сергій Конюшок.

У 2017 році Україну вперше запросили взяти участь у проєкті «Ігри Нескорених». Це стало ще одним поштовхом для спортсмена розвивати адаптивний спорт у нашій країні. Тоді Сергій Конюшок долучився до Invictus Games як тренер одного з учасників – капітана збірної Олександра «Комбата» Писаренка. І саме тоді вдалося побачити, так би мовити, зовсім інший бік медалі.

Олександр Писаренко та Сергій Коюшок з Принцом Гаррі

фото надане Сергієм Конюшком

«У моїй реальності військова служба, армія йшли паралельно зі мною, але не перетинаючись. І перше, що я тоді зрозумів: стара, рудиментарна радянська парадигма – що боєць має загинути на полі бою або повернутися неушкодженим – вона просто не працює. Для мене, відверто кажучи, як для цивільної людини, це було певне відкриття. Суспільство і до 2014 року, і досі ще повністю не усвідомлює потреб людей з інвалідністю, а особливо ветеранів. Тоді я зрозумів, що насправді ветеранам потрібна передусім увага. Потрібно її відчувати для самовизначення, самореалізації, а ще вони потребують захоплення та чітких спортивних цілей, до яких прагне кожен ветеран, який починає займатися спортом», – пояснює тренер.

«Сильні України» – можливість для ветеранів спробувати свої сили

З 2019 року, Сергій Конюшок активно долучається до організації комбінованих змагань з адаптивних видів спорту «Сильні України», які з 2022 зосереджуються суто на ветеранах. До слова, дуже багато ветеранів під час цих змагань знайомляться між собою, стають частиною великої спільноти, пізніше долучаються до різних міжнародних змагань. Тобто «Сильні України» – це плацдарм, де ветерани вперше пробують свої сили.

Попри те що починали зі столиці, згодом організатори змагань вирішила йти в регіони, адже ветерани є у кожній громаді, а не лише в Києві. А проведення спортивних заходів у різних містах не лише спрощує логістику учасникам, що, відповідно, зумовлює збільшення їх кількості, але й сприяє популяризації адаптивного ветеранського спорту на теренах всієї країни. Щодо видів спорту, то зосереджувались на «класичних» і зважали на доступність інфраструктури.

«Ми обрали чотири види спорту, за якими може проводити регулярні тренування практично будь-який ветеран, практично в будь-якому населеному пункті. Це такі види спорту, як жим лежачи, аеробайк, веслування на Concept і ривок гирі. Тренувальний процес із цих видів спорту можна забезпечити майже в кожному залі. Ми виходили з того, щоб бути максимально ефективними і доступними для ветерана, щоб він міг тренуватися і готуватися до змагань. Тому що, наприклад, є чудовий вид спорту – адаптивне плавання. Але у нас величезна проблема в Україні з басейнами, особливо якщо ми говоримо про безбар’єрність. Чудовий вид спорту, безумовно, баскетбол на візках. Супер, це чудова командна гра, але один візок коштує $4,5 тис. І відповідно, якщо ми започатковуємо змагання з баскетболу на візках, то ми одразу дуже сильно обмежуємо багатьох ветеранів через брак необхідних для тренувань умов у невеликих містах», – розповідає Сергій Конюшок.

«У моїй реальності військова служба, армія йшли паралельно зі мною, але не перетинаючись»

фото надані Сергієм Конюшком

Регулярність та доступність таких змагань, безперечно, дають свої результати – це і розширення географії проведення змагань, і збільшення кількості учасників, і їхня залученість та активність, а відтак – соціалізація та така очікувана реабілітація. Наразі, окрім Києва, «Сильні України» відбуваються також у Рівному, Чернігові, Кривому Розі, Полтаві.

«Ми дуже тішимось, тому що в певних громадах вже сформувалися ветеранські команди, які приїжджають на змагання. Якщо у 2023 році ми особисто кожному ветерану телефонували і запрошували, то тепер ветерани самостійно реєструються в гугл-формі, яку ми викладаємо у наших соціальних мережах, і в нас велика кількість учасників. Наразі маємо вже близько 10 осередків у громадах, де ініціативні хлопці підхопили на місцях цей напрямок і суто власним ентузіазмом, власними зусиллями розвивають його. Це круто!» – зазначає Конюшок.

Знайти тренера та місце для тренувань допоможе мобільний застосунок

Щоб тренування та заняття спортом для ветеранів стали ще більш доступними, мотиваційними та, буквально, у смартфоні, минулого року за підтримки Українського ветеранського фонду громадська організація «Асоціація сприяння фізичній реабілітації осіб з інвалідністю «Звитяга Нескорених» створила перший мобільний фітнес-додаток, що пропонує ветеранам та військовим знайти тренера поблизу та пройти безкоштовну спортивну реабілітацію, – TrenVet. Сергій Конюшок є одним із ініціаторів цього проєкту. Ветерани та чинні військовослужбовці можуть швидко знайти тренера, користуючись фільтрами та геолокацією. Ба більше, корисний цей додаток і для представників фітнес-індустрії, які теж хочуть бути долученими до перемоги і до активної допомоги ветеранам та військовим.

Сергій Конюшко: Ми обрали чотири види спорту, за якими може проводити регулярні тренування практично будь-який ветеран, практично в будь-якому населеному пункті

фото надане Сергієм Конюшком

«Це як «Тіндер» для ветерана – так нам сказала одна дівчина. Але ми більше надихалися принципом роботи «Букінгу». Ідея досить зрозуміла і проста. І полягає вона у тому, що ветеран, який хоче тренуватися і готуватися до змагань, має знайти собі місце, де тренуватися, і тренера, який буде йому в цьому допомагати. Ми це знаємо з власного досвіду, тому що особисто щотижня тренуємо ветеранів у Києві. А десь там, на периферії чи в інших обласних центрах, також є багато ветеранів, які хочуть тренуватися. Ми зрозуміли, що завдяки мобільному застосунку можна спрощувати комунікацію між ветераном і тренером», – розповідає про ідею створення мобільного застосунку Сергій Конюшок.

Додаток TrenVet доступний для завантаження на платформах iOS і Android та безкоштовний для користувачів. І наразі таких вже понад 2 тисячі по всій країні. А тренери, які хочуть тренувати ветеранів, реєструються навіть у Європі, зокрема у Німеччині, Польщі, Норвегії, Великій Британії. І, як говорить Сергій Конюшок, наразі популярність застосунку зростає. Бо, знову ж таки, меседж цілком простий – в тебе є реальна можливість знайти свого тренера.

Запорукою результату в адаптивному спорті є системність

Попри зусилля, які для розвитку адаптивного спорту та мотивації ветеранів докладають як громадський, так і державний сектор, перший свідомий крок до спорту все ж має зробити сам ветеран, засвідчивши цим свою готовність до соціалізації.

«Якщо відверто, то, звісно, спортом цікавляться не всі ветерани. Більшість живе своїми проблемами. Наше завдання – донести до ветерана інформацію. Але бажання спробувати має йти від людини. Нічим ти його по-іншому не переламаєш. І як тільки ветеран робить перший крок, принаймні раз візьме участь у змаганнях – у більшості випадків це його серйозно захопить і надалі. Він принаймні зрозуміє, що сидіти в чотирьох стінах – це не вихід. А особисто для мене тренування ветеранів – це про соціальну відповідальність. Тому що, насправді, я відчуваю вдячність від наших хлопців-захисників і це мене надихає», – розповідає Сергій Конюшок.

Те, чого вже вдалося досягнути, – лише початок, адже планів, ба навіть чітких завдань у команди Сергія Конюшка більше, ніж достатньо.

«По-перше, Україна має започаткувати свої міжнародні змагання – такі, на які ми будемо запрошувати ветеранів з країн-партнерів, які ми будемо повністю контролювати, де ми будемо виходити із тих реалій, які більш комфортні і адекватні для наших ветеранів. І, власне, над усім цим ми зараз і працюємо. Тобто міжнародні змагання ми плануємо провести вже у жовтні. По-друге, що важливо для популяризації серед ветеранів адаптивного спорту загалом і мотивації долучатися до нього, – кожен має розуміти, що в нього є стабільний календар змагань, до яких він готується і тренується. Над цим пунктом ми теж вже працюємо», – ділиться планами тренер.

Він також пояснює, що однією з важливих вимог до адаптивного спорту є системність. Адже фактично це запорука спортивної реабілітації. Тому що, зазначає Сергій Конюшок, точкові спортивні заходи – це чудово і значно ліпше, аніж їх відсутність, однак це не мотивує ветерана до регулярних тренувань. А саме такі тренування дають той реабілітаційний – як фізичний, так і ментальний – ефект, до якого прагнуть і самі ветерани, і їхні наставники.

Анастасія Ращенко

Український ветеранський фонд