Україна не виграє війну лише на полі бою: треба домовлятися, – ГУР

Таку думку в інтерв’ю The Economist висловив заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький.

За його словами, навіть якби Україна змогла відтіснити російські війська до кордонів 1991 року, а це все віддаленіша перспектива, це не закінчило б війну.

Скібіцький зазначив, що наразі обидві сторони намагаються зайняти 'найвигіднішу позицію' перед потенційними переговорами.

Але змістовні переговори можуть розпочатися не раніше другої половини 2025 року, вважає він.

До того часу Росія зіткнеться з серйозними 'зустрічними вітрами'.

Російські військові виробничі потужності розширилися, але досягнуть плато на початку 2026 року через нестачу матеріалів та інженерів.

Обидві сторони можуть врешті-решт зіткнутися з нестачею зброї.

Але якщо нічого не зміниться в інших аспектах, зброя закінчиться в Україні першою.

Скібіцький каже, що найбільшим невідомим фактором війни є Європа.

Якщо сусіди України не знайдуть способу подальшого збільшення оборонного виробництва, щоб допомогти Україні, вони теж зрештою опиняться під прицілом Росії.

Він применшує значення статті 5, що стосується колективної оборони НАТО і навіть присутності військ НАТО в країнах, що межують з Україною.

Ця стаття, на його думку, може виявитися малозначущою на практиці.

'Росіяни захоплять Прибалтику за сім днів.

Час реакції НАТО - десять днів', - зазначив розвідник.

Він також додав, що хоробрість і жертовність України дали Європі багаторічну фору, усунувши безпосередню загрозу колись страшних російських повітряно-десантних військ і морської піхоти щонайменше на десятиліття.

Тепер, за словами Скібіцького, питання полягає в тому, чи віддячить Європа за це, залишивши Україну в грі: 'Ми будемо продовжувати боротися.

У нас немає вибору.

Ми хочемо жити.

Але результат війни залежить не лише від нас'.