Часто бігаю в туалет: що таке синдром гіперактивного сечового міхура

Синдром гіперактивного сечового міхура характеризується раптовими та сильними позивами до сечовипускання. Людина відчуває непереборні бажання сходити в туалет, які важко відкласти.

Симптоми гіперактивного сечового міхура

• Відчуття раптового позову до сечовипускання, яке важко контролювати.
• Нетримання сечі.
• Часте сечовипускання – понад 8 разів на добу.
• Нічні походи в туалет. Зазвичай понад два рази на ніч.

Однак такі симптоми також можуть бути при інфекції сечовивідних шляхів, поліпах, пухлинах сечового міхура або надмірному вживанні рідини. Тому важливо, щоб уролог виключив ці стани перед тим, як призначати лікування.

Як полегшити симптоми гіперактивного сечового міхура

Робити вправи для м'язів тазового дна. Вправи Кегеля зміцнюють м'язи тазового дна та сечовий сфінктер. Це допомагає зупинити мимовільне скорочення сечового міхура.

Підтримка здорової ваги. Надмірна вага чинить додатковий тиск на сечовий міхур. Тому схуднення може полегшити симптоми.

Ходити до туалету за розкладом. Наприклад, мочитися в один і той же час щодня, кожні 2 – 4 години, а не чекати позову до сечовипускання.

Використовувати поглинальні прокладки або спідню білизну. Це захистить одяг та допоможе уникнути неприємних моментів, якщо людина випадково не зможе втриматись.

Тренувати сечовий міхур. Відкладати сечовипускання, коли людина відчуває, що хоче. Починати можна з невеликих затримок приблизно по 30 хвилин. І поступово перейти до інтервалів кожні 3 – 4 години. Тренування сечового міхура можливе лише в тому випадку, якщо людина може напружувати м'язи тазового дна.

Інші методи лікування гіперактивного сечового міхура включають терапію гормонами, ін'єкції ботоксу в м'язовий шар сечового міхура, електричну стимуляцію крижового нерва для полегшення симптомів. У важких випадках, коли від цих методів немає ефекту, уролог може рекомендувати хірургічне лікування.