Замість грамотного відходу у стратегічну оборону ЗСУ намагалися наступати
Друга половина травня стане для України часом серйозних випробувань, але — й сподівань. З 18 числа запрацюють нові мобілізаційні правила, які можуть надати необхідні ЗСУ резерви. До нас нарешті має піти потужним потоком військова допомога від партнерів. Водночас потрібно витримати тиск, який чинить російський агресор майже по всьому фронту, який розширився після наступальних дій ворога на Харківщині.
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006—2010 рр.) Ігор Романенко розповів "Телеграфу", які Україна та союзники припустилися помилок і чому їх слід максимально швидко виправити.
Усі три помилки, за словами військового експерта, пов’язані з серйозним запізненням ухвалення необхідних рішень та їх втілення у життя.
"Ухвалений у нас закон про мобілізацію, на мій погляд, є не до кінця рішучим. І точно запізнився. Мало того, що лише на третьому році широкомасштабної російської агресії ми почали змінювати застаріле мобілізаційне законодавство, так ще й робимо це в косметичному режимі та з черговим затягуванням часу. Що-що, а оновити військовий облік точно слід було в перший же рік "великої війни". А у нас це роблять обов'язковим лише з 18 травня, та ще й на це дають два місяці", – зазначає Ігор Романенко.
Ми однозначно змарнували час, вважає він. А тепер у прискореному темпі запускаємо усі процеси. Тоді як у РФ мобілізація йде постійно з осені 2022-го – і шляхом призову, і вербуванням, і шляхом прихованих процесів.
"У нас же – все з величезним запізненням. Причому в ТЦК немає відточених інструментів, а займаються мобілізацією виключно Сухопутні війська, на які це чомусь скинуло Міноборони. Але ж це питання урядове, загальнодержавне, а не одного виду військ", – наголошує. генерал.
Те саме, продовжує експерт, стосується зведення фортифікацій, тема яких загострилася в рамках досить вільного просування росіян Харківською областю.
"Це справа загальнодержавної важливості! Росіяни за пів року зуміли звести найпотужніші укріплення, які стали для нас величезною проблемою під час літнього контрнаступу 2023-го. І там відповідними роботами займалися не лише збройні сили, а й державні, приватні компанії. Нам треба було щось подібне робити вже приблизно з середини минулого літа, коли стало зрозуміло, що контрнаступні дії не вдалися.
Але замість грамотного відходу у стратегічну оборону ми намагалися наступати мало не до середини осені. А будувати укріплення почали ще й пізніше. Результати цих прорахунків бачимо по ситуації на Харківщині, де російські війська за лічені дні докотилися до Вовчанська", – наголошує Ігор Романенко.
Третьою проблемою він називає допомогу союзників. Вона, як і наші мобілізаційні та фортифікаційні дії, серйозно запізнюється.
"Після піврічної паузи США почали нарешті реалізувати великі пакети допомоги. Підтягнулася Великобританія, країни ЄС. Але якби це було пів року тому, а краще – півтора, ситуація на фронті була б зовсім іншою. А зараз ми зосереджуємося на тому, щоб стабілізувати ситуацію, зупинити супротивника, що наступає. І ціна такого "буксуючого" підходу щодо надання необхідних Україні озброєнь і боєприпасів з боку союзників для нас неймовірно велика", – констатує генерал.
За його словами, кінець травня – початок червня стануть періодом, коли час відіграє стратегічну роль.
"Або росіяни зберуть резерви і почнуть другий етап наступу, про що попереджав президент України. Або ми разом із партнерами зберемо всі сили та засоби – і зірвемо ці плани ворога", – зазначає Ігор Романенко.