Чим завинила третя в світі аграрна бібліотека перед Україною?

Здається, знайдеться не так багато допитливих у фаховому середовищі, які володіють інформацією про наявність в Україні перлини планетарного ґатунку — Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки (ННСГБ) Національної академії аграрних наук, яка є третьою в світі за кількістю фондів. 1,1 мільйона примірників друкованих видань сільськогосподарської та лісотехнічної тематики із 59 країн 32 мовами, серед них — дві унікальні колекції, віднесені українським урядом до національного надбання.

Предтечею ННСГБ стала службова бібліотека Генерального секретаріату земельних справ Української Центральної Ради, створена 16 липня 1917 року. Установа є науково-методичним і координаційним центром для 137 галузевих бібліотек країни та виконує функції галузевого депозитарію.

Ще далекого 1969 року за адресою вул. Героїв Оборони, 10 для бібліотеки, яка на той час розташовувалася в Харкові, було побудовано спеціальне приміщення в Києві для зберігання до 8 мільйонів видань. Туди й перевезли з Харкова наявний на той час 600-тисячний бібліотечний фонд. Архітектурне рішення будівлі незвичне або нетипове, якщо порівняти з іншими поблизу. Розміщена вона під певним кутом, аби крізь частину вікон фасаду потрапляло якнайменше сонячних променів. Це передбачено нормативними документами для безпечного зберігання бібліотечних фондів.

Однак завітавши до установи за офіційно закріпленою за ННСГБ НААН адресою, можна з подивом пересвідчитися, що там розташований… Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» (ННЦ ІАЕ) НААН. За час, поки організовували переїзд із Харкова, в будівлю встигли заселитися наші теперішні сусіди, які фактично перебудували приміщення зсередини. Було знищено такі потрібні для повноцінної діяльності бібліотеки допоміжні лабораторії й майстерні в підвальній частині. Нам доводиться переобладнувати деякі приміщення, зокрема під книгосховища, оскільки для нових надходжень немає вільних площ.

Одразу після переїзду до Києва співробітникам книгозбірні довелося розміститися на цокольному поверсі, бо всі інші — перший, другий і третій поверхи — зайняли співробітники інституту. Як стверджують вони сьогодні, — цілком законно, бо приміщення начебто взагалі будували для них. Однак усі офіційні документи доводять: Держплану УРСР було доручено виділити кошти для будівництва в Києві Центральної наукової сільськогосподарської бібліотеки (ЦНСГБ) (нині — ННСГБ). Про УкрНДІЕОСГ — ані слова. Проте, як виявилося згодом, саме інститут, а не бібліотека, тишком-нишком на «законних» підставах став власником будівлі й отримав у досить сумнівний спосіб акт на право володіння землею і, звісно, приміщення, в якому бібліотека виявилась… орендатором.

Як так сталося, що одну з перспективних державотворчих структур часів Української революції 1917–1921 років, яка фахово виконувала «статутні» функції протягом більш як століття, неодноразово доводила свою визначну роль у забезпеченні просвітницьких потреб суспільства, має національний статус і міжнародне визнання, фактично позбавили приміщення? На це запитання я не знаходжу відповіді вже третій десяток років, упродовж яких маю честь очолювати бібліотеку.

Упевнений, факт перебування в такому унікальному сегменті щодо наповненості фондів після аналогічних бібліотек США та РФ і те, що в цьому ми випереджаємо 190 країн світу, має зобов’язувати державу виявляти елементарну повагу, надавати підтримку й заслужені преференції установі та її працівникам.

Зазначу, що невідповідні умови розміщення робочих місць у ННСГБ вже неодноразово спричиняли важкі захворювання її співробітників. Водночас ННЦ ІАЕ у певний період до 40% своїх площ здавав в оренду. Крім того, вже кілька років у нас практично немає змоги зберігати нові надходження. Це негативно впливає на подальший системний розвиток і формування конкурентоспроможного інформаційного ресурсу. Прямий конструктивний діалог із інститутом, на жаль, вже не один десяток років не складається.

Можна думати, що питання не на часі, однак не варто забувати, що бібліотеки залишаються невід’ємною частиною науково-освітнього, соціокультурного життя нашої держави як нині, у воєнні часи, так і в період повоєнного відновлення. І ми, кожен на своєму посту, робимо велику справу, можливо, й не таку помітну, на погляд дилетантів, але важливу для збереження нашої ідентичності. Зокрема насамперед перед нами постав виклик: не лише зберегти наявну систему аграрного виробництва, а й закласти підґрунтя для формування соціально спрямованої, адекватної щодо сучасних вимог стратегії розвитку аграрного сектору економіки України, здатної задовольнити потреби внутрішнього ринку й забезпечити провідні позиції на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства.

Для ефективного виконання загальнодержавних функцій провідної галузевої бібліотеки нам саме сьогодні потрібна підтримка держави, щоб отримати для ННСГБ НААН окреме приміщення чи розширити площу наявного, тобто створити належні умови для повноцінного функціонування провідної спеціальної бібліотеки України відповідно до європейських норм. Це має стати запорукою успішної роботи установи, що буде нашим внеском у перемогу та відродження незалежної України, а тим паче в подальший розвиток провідного сектору економіки — сільського господарства.