Наразі місто перетворили на історичний парк, за яким доглядають рейнджери. За їхніми словами, місце має неабияку популярність у туристів, але за ним досить важко доглядати.
У горах Сьєрра-Невада (США) під товщею снігу лежить місто-привид. Шахтарське містечко Боді було колись домівкою майже для 10 000 людей. Про це пише The Mirror.
Будинки та вміст усередині них "застигли в часі", все залишилося так само, як і в день, коли останні жителі покинули місто.
Згідно з розповідями, 1859 року четверо старателів виявили золото в пустельній долині біля озера Моно. Серед них був В.С. Боді, який замерз на смерть тієї зими, що спонукало тих, хто вижив, назвати місцевість на його честь. У 1875 році в печері шахти виявили корисні копалини, що викликало інтерес у жителів великих міст, у яких були гроші. Розгледівши потенціал віддаленого району, вони вклали гроші в інфраструктуру, залучаючи потік шахтарів ресторанами, господарськими магазинами й кварталом червоних ліхтарів.
У місті, населення якого в 1879-1880 роках становило від 6 000 до 10 000 осіб, було дев'ять фабрик, 200 ресторанів і 65 салунів. У розважальних закладах, як і належить на Дикому Заході, спалахували бійки, в яких, за легендою, відбувалося до шести перестрілок на тиждень, через що Боді набув репутації одного з найнебезпечніших міст часів Золотої лихоманки.
Умови життя в місті були вкрай суворими. Через високу лужність ґрунту дерева росли насилу, тому дрова доводилося купувати на озері Моно, що обходилося шахтарям у тижневу зарплату, щоб обігріти свої будинки. Коли запаси золота і срібла почали вичерпуватися, стало ще важче, і багато людей виїхали. Кілька рішучих жителів залишилися, але були безпорадними, оскільки місто спустошували бездомні.
У 1962 році штат Каліфорнія викупив землю для використання в якості історичного парку, який зараз відвідують до 1000 осіб на день у літній час. Але зараз майже 200 будівель перебувають у стані "затриманого розпаду" — термін, придуманий Каліфорнією для пояснення того, як вона зберігатиме Державний історичний парк Боді. Коротенько це означає, що за будівлями доглядають, але лише до тієї міри, щоб не дати їм впасти або сильно зруйнуватися.
Рейнджер Тейлор Джексон — один із тих, хто слідкує за покинутою шахтарською громадою. Навіть коли сніг покриває більшість будівель, він перебуває там, пробираючись крізь завали, висота яких може сягати 5 футів (1,5 метра).
"Є люди, які приходять і запитують: "Як ви думаєте, скільки це коштує?". На мій погляд, це неоціненна історія. Але ви бачите людей зі знаками долара в очах. Якби взимку тут нікого не було, я щиро вірю, що нас би розграбували", — розповідає рейнджер про відвідувачів парку.
Співробітники, які живуть взимку в моторошному місті-примарі, мешкають у дев'яти будівлях, в які було проведено основні сучасні зручності, такі як обігрівання, електрика та інтернет.
Раніше Фокус повідомляв, що сотні людей живуть у трейлерах у тіні будинків за мільйони фунтів. Міський дослідник Джо Фіш постарався показати всі сторони життя людей, які живуть у будинках на колесах. Загалом у "Місті караванів" перебуває близько 800 трейлерів.
Також стало відомо, що жінка знайшла моторошну потаємну кімнату в новому будинку сестри. Ноель Пірс вирушила оглянути житло після того, як її родичка дала їй код для входу. Незабаром жінка натрапила на дивні маленькі двері в одному з приміщень.