На парламентських виборах у Британії перемогла Лейбористська партія, а консерватори здобули найгірший результат у своїй історії.
І якщо загроза втрати більшості через перемогу лейбористів була очікуваною, атака на консерваторів з другого боку принесла неприємний сюрприз.
Євроскептична, популістська, антиукраїнська, обтяжена скандалами Reform UK на чолі з Найджелом Фараджем уперше отримує парламентське представництво.
І це може суттєво змінити Консервативну партію – далеко не в позитивний для України бік, йдеться в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка Вирок консерваторам, але не Україні: що змінить історична перемога лейбористів у Британії.
Далі – стислий її виклад.
Чотирнадцять років перебування консерваторів при владі не могли не призвести до втоми від них.
Словом, британська політика чекала на перезавантаження.
Після підрахунку голосів у 644 округах Лейбористська партія отримує 409 мандатів – майже так само, як прогнозували екзитполи (410).
Це майже стільки, скільки отримали лейбористи на чолі з Тоні Блером у рекордному для них 1997 році – 418 мандатів.
Консервативна партія, яка нині має лише 120 місць (у порівнянні з 366 п’ятьма роками раніше), суттєво впала в загальнонаціональному рейтингу – з 43,7% до 23,8%.
Іншими словами, від неї відвернувся десь кожен п’ятий британець, який брав участь у виборах.
Куди перейшла левова частка голосів торі, побачити неважко.
На третьому місці в загальнонаціональному рейтингу розташувалась крайня права та євроскептична Reform UK із 14,3% – зростання на 12,4 (!) відсоткових пункту.
А втім, через мажоритарну систему партії Фараджа це принесло лише чотири місця – хоча екзитполи малювали до 13.
Сам Фарадж, до слова, з восьмої спроби таки потрапив до Палати громад.
Високий рівень підтримки Reform UK (хоч, знову-таки, прогнози були гіршими) – це тривожний сигнал для консерваторів.
Провал на виборах означає для Консервативної партії не лише зміну лідера, але й пошук нової ідентичності.
І не виключено, що в результаті партія спробує зайти на електоральне поле Reform UK, а отже – взяти на озброєння радикальнішу, більш праву риторику.
У цьому контексті часто фігурує ім’я Суелли Браверман – колишньої міністерки внутрішніх справ Британії, яка переобралась до парламенту.
Браверман, приміром, підтримує вихід Британії з Ради Європи, бо стандарти останньої не дозволяють депортувати мігрантів, як заманеться.
І якщо торі справді "з’їдуть" управо, чи є гарантія, що вони слідом за Найджелом Фараджем не почнуть повторювати, скажімо так, неоднозначні заяви про "захоплення" Путіним чи те, як Захід "винен" у російсько-українській війні?.
Нині ця можливість, на щастя, виключена: у британському суспільстві підтримка України беззаперечна та абсолютна, а прославляння господаря Кремля стає предметом кпинів.
З іншого ж боку, порядок денний британських ультраправих більше звернений на внутрішню політику – а втрата для України надійного політичного союзника в Палаті громад точно небажана.
Перше засідання нової Палати громад має пройти 9 липня, а 17 липня відбудеться так звана "королівська промова", під час якої британський монарх оголосить програму лейбористів.
Саме тоді ми зможемо дізнатися більше конкретики про дії уряду Стармера, зокрема й стосовно України.
А втім, уже зараз можна говорити, що неприємних сюрпризів для України оминути вдалося.
Певна річ, варто враховувати й ризики.
По-перше, Лейбористська партія не зможе ігнорувати внутрішні проблеми, насамперед економічну ситуацію та сплеск нелегальної міграції.
По-друге, присутність Reform UK у британському парламенті, хай і мінімальна, – це неприємний сигнал.
Докладніше – в матеріалі Олега Павлюка Вирок консерваторам, але не Україні: що змінить історична перемога лейбористів у Британії.