Рецензія на мультфільм «Нікчемний я 4» / Despicable Me 4

З 3 липня в українських кінотеатрах можна подивитися анімаційну пригодницьку комедію «Нікчемний я 4». Вона є четвертою частиною основної серії фільмів, що розповідає про нині вже колишнього суперлиходія Фелоніуса Ґрю. Разом з двома спінофами про посіпак, це  шоста робота у франшизі «Нікчемний я» загалом. У рецензії нижче розповідаємо, чим тішитимуть глядачів посіпаки цього разу та чи вартує мультфільм сімейного походу у кіно.

«Нікчемний я 4» / Despicable Me 4

Жанр анімаційна пригодницька комедія
Режисери Кріс Рено, Патрік Делаж
Ролі озвучили Стів Карелл, Крістен Віг, Вілл Феррелл, Джої Кінг, Софія Вергара, Міранда Косґроув, Стів Куґан
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Ґрю вже давно закинув свою суперлиходійську діяльність і проміняв амбіції захопити світ на піклування про своїх донечок та новонародженого сина, а усілякі пекельні пристрої — на смочок та памперси для немовляти. І все було б добре, якби Ґрю та його родині не загрожував старий ворог — Максим Ле Маль. Почавши з себе, той загорівся ідеєю перетворювати кожного зустрічного на таргана.

Оскільки Ле Маль спромігся втекти з в’язниці, директор Антизлодійської ліги пропонує Ґрю та його сім’ї переміститися у таємний сховок та законспіруватися, взявши собі нові особистості. Втім, на новому місці героям сподіватися на спокій теж не доводиться.

Анімаційна франшиза «Нікчемний я» стартувала у далекому 2010 році та з того часу обзавелася трьома сиквелами, двома спінофами, короткометражками, відеоіграми та навіть атракціоном у тематичному парку. А ще ця серія подарувала світу культових посіпак, і світ щедро віддячив доларом, зробивши «Нікчемного я» найкасовішою анімаційною франшизою в історії (наразі її статки становлять $4,7 млрд, на другому місці «Шрек» з $4 млрд).

Зате є локальні цікавинки. Знову ж таки, зосереджуються вони здебільшого навколо посіпак. Завдяки ним ми отримали дотепні відсилання до супергеройського кіно, зокрема, «Першого месника», «Фантастичної четвірки» та «Людини-павука 2» Сема Реймі. Звісно, ці відсилання призначені радше для дорослих, адже той же другий «Спайдермен» вийшов 20 років тому, коли зовсім юних глядачів ще не існувало. Уважний і досвідчений шанувальник кіно напевно помітить очевидні підморгування ще старішим і культовим стрічкам, наприклад, «Термінатору 2» та «Масці» з Джимом Керрі.

Коли ж на арену вийдуть модифіковані посіпаки, тут стрічка досить дотепно транслюватиме меседж про загальну втомленість публіки від супергероїв, яка утворилася внаслідок позамежної кількості супергеройських блокбастерів останніми роками. Ці приємні глядацькому оку моменти підкріплюються фірмовою, яскравою анімацією та досить динамічним розвитком подій, що напевне захопить наймолодших глядачів.

Ґрю вже отримав свою еволюцію характеру у попередніх частинах, тож рухатися далі по суті немає куди. Головний герой нагадує Джиммі Тюльпана у виконанні Брюса Вілліса в комедії «9 ярдів». Той, якщо згадати, був безжальним найманим вбивцею, а вже у сиквелі закинув пістолети з глушником у шафу, став розводити курей і перетворився на домогосподарку у фартуху. От і Ґрю давно забув про лиходійство і став зразковим сім’янином. Разом з тим місцевий антагоніст Максим Ле Маль з його схибленістю на тарганах (йому б пасувало прізвисько Papa Roach) виглядає трохи крінжово.

За формою «Нікчемний я 4» — все ще приємний оку мультфільм з барвистою анімацією та подекуди класними жартами, а от за змістом — абсолютно необов’язковий сиквел, позбавлений персонажів, що здатні запам’ятатися. Він не приносить у франшизу абсолютного нічого нового. Це, ймовірно, невелика проблема для тих, хто сам не дуже давно перестав користуватися памперсами. А от щодо тих, хто здатен розгледіти відсилання до фільму 20-річної давнини, все не так очевидно.