"У мене все було зелене": прапороносець України на Олімпіаді відмовився від змагань у Сені і мешкає окремо від дружини

Срібний та бронзовий призер Олімпіади-2020 з плавання Михайло Романчук зізнався, що не заявлявся на Ігри в Парижі на відкритій воді, оскільки хвилюється про своє здоров'я. 27-річний український стаєр, який понесе на церемонії відкриття український прапор, розповів про якість води у Сені, а також особливість цієї Олімпіади, тренування в Україні і харчування у день старту.

Також у спілкуванні з журналістами Романчук відмітив, що зі своєю дружиною, чемпіонкою Європи та срібною призеркою чемпіонатів світу у потрійному стрибку і довжині, вони в Парижі будуть мешкати окремо. І під час виступу своєї коханої він хвилюється більше, ніж під час власного.

– На Олімпіаді ми з Мариною будемо жити окремо, тому що ми приїхали на Олімпійські ігри не як чоловік та дружина, а як професіональні спортсмени, які хочуть зробити якісно свою роботу.

– За кого будете більше хвилюватися – за свій виступ чи за дружину?

– Звичайно, що за дружину. Коли я змагаюсь, то хвилююся лише перед виходом на старт. Під час виступу хвилювання перетворюється на енергію, там вже все залежить тільки від мене. А коли виступає дружина, ти півтори години в секторі просто віч-на-віч з нервами, бо від тебе взагалі нічого не залежить.

– Ви будете однією з головних дійових осіб церемонії відкриття ОІ-2024, яка пройде на Сені.

– Воді, вода й плавання – це близько. Мені подобається таке ноу-хау, я люблю креативні рішення. Я не був на жодному відкритті й вирішив на останок спробувати, що ж воно таке.

– Що означає "наостанок"?

– Як хочете, так і сприймайте це (посміхається).

– Ви психологічно спокійніше зараз почуваєтесь, ніж перед попередньою Олімпіадою?

– Це вже мої треті Ігри. Так, перед Токіо-2020 я хвилювався, але і зараз хвилююсь. Це – Олімпіада, найпрестижніші змагання для спортсмена. Навіть якщо в тебе є медалі, це не означає, що на наступній Олімпіаді ти не будеш хвилюватися. Я така ж людина, якою і був. Так само буду переживати.

– А чим для вас будуть особливі ці Ігри?

– Кожна Олімпіада для спортсмена особлива. Неважливо, це перша, друга, третя. Є спортсмени, які взагалі на п'яту Олімпіаду поїхали. І навіть на шосту. Тому, я впевнений, що для них і шоста особлива, не дивлячись на те, скільки вже вони прийшли. Тому це велике свято для спортсменів.

Для мене вона елементарно особлива тим, що я вперше йду на відкриття. Тим, що воно буде на річці. Багато що можна назвати. Звісно, через ситуацію нашу і умови, в яких ми зараз знаходимося.

– Іноземні колеги мене часто запитують, як українські спортсмени справляються з таким тиском справляються? Зокрема, як це вдається вам?

– Мені дуже важко. Насправді, я тренувався півтора року в Німеччині. І в серпні 2023 року я повернувся в Україну. Тому що це моя держава, моя країна. І було прийнято рішення, що рік напередодні Ігор-2024 і олімпійський я хочу провести вдома, насолоджуючись своєю державою. Показати молодим спортсменам, що потрібно повертатись в Україну. Тому що саме нам, молодим людям, потрібно буде її відновлювати, розвивати, відбудовувати.

І сподіваюся, що мій приклад якось показав, що можна повертатись додому. Навіть не можна, а потрібно повертатися ти, хто дійсно цього хоче. Було дуже багато повідомлень від молодих спортсменів, які дійсно хочуть повернутися в Україну, але не знають як. Тому що за кордоном вони оформляли біженство і також мають якісь зобов'язання перед тією країною, яка їх прихистила.

Але сподіваюся, що навіть зараз, в такий тяжкий момент, коли на нашій території все ще триває війна, люди будуть повертатися в Україну. Саме молоді, адекватні, розумні, інтелектуально розвинуті люди, які будуть давати можливість нашій країні квітнути і розвиватися.

– Але нинішні молоді лідери українського плавання такі, як Бухов і Желтяков, тренуються саме в Україні. Один під ракетами в Дніпрі, інший – у Києві.

– Так, це досить приємно, що вони залишаються у нас в країні і своїм прикладом показують, що можна тренуватися і вдома. Звісно, що дуже тяжко, лунають тривоги і вибухи, страшно, світла немає, холодно, боляче. Тут багато чого ще можна згадати. Але, як показав останній чемпіонат Європи, наша збірна досить гарно розвивається, з'являються молоді спортсмени, естафета, якої за мою кар'єру взагалі не було. І я вважаю, що поки що наша збірна рухається в правильному напрямку.

– А де ви тренуєтесь в Україні? Світло теж вимикають?

– Я так само тренуюся в Україні, де є можливість. За цей рік ми тренувалися в Києві, в ЦСКА, в Броварах, в Полтаві, в тому же Дніпрі ми готувалися. Всюди, де є можливість.

Останні два місяці ми провели на зборах у Франції, на високогір'я. Потім ми переїхали на чемпіонат Європи. І після чемпіонату залишалося буквально три тижні до Олімпіади, тому ми вирішили не повертатись в Україну, бо це дві доби у дорозі в один бік, потім через дві доби знову потрібно їхати. Тому я вже не знаходжусь в Україні вісім з половиною тижнів і дуже хочу додому.

– Чи є в олімпійському селищі якась особлива підтримка для українців з боку інших спортсменів?

– Чесно кажучи, не знаю, бо нещодавно приїхав, тому ще взагалі такого не відчув. Мені здається, що ніякої особливої підтримки не має і не буде, бо вже дуже багато людей звикли до того, що в Україні війна, всі вже втомилися про це говорити. Але місія наших спортсменів – представляти нашу країну на високому рівні, нагадувати, що війна не закінчилася, вона триває, Росія є агресором. Ми будемо відстоювати свої позиції.

– В Парижі ви будете виступати на двох дистанціях?

– Так, 800 та 1500 метрів. Не можна обирати щось одне. Є дві дистанції, це два шанси. Буду використовувати кожну можливість максимально.

– Але останнім часом ви тренувались і навіть виступали на відкритій воді. Як вам це допомогло і чи не думали продовжувати?

– Ну, після 10 кілометрів півторашка, здається, взагалі, як спринт (посміхається). Тому, можливо, з одного боку це було й добре.

– А не хотіли поборотися за нагороди на відкритій воді і на Олімпіаді в Парижі?

– Я переживаю більше за своє здоров'я. Оскільки плавати в цій річці... (Сміється) Звісно, була можливість, і заявилося багато плавців з басейну, взагалі ті люди, в яких навіть не було ніякого досвіду виступу на відкритій воді. Ну, бажаю їм тільки здоров'я після запливу в Сені.

Я просто пам'ятаю, як у нас тут, в Парижі, відбувався етап Кубка світу у 2022 році, ми пливли в якомусь каналі. І я просто пам'ятаю, як я зняв костюм, а під ним у мене все було зелене, з якимись трояндами і ще з чимось.

– До Олімпіади побудували новий басейн і організатори пообіцяли, що вони зроблять найсучаснішу систему очистки і що вони вперше роблять таку чашу, що вода буде підготовлена ідеально.

– Ну, так вода ж не тільки для мене буде така. Вона буде однакова для всіх. І чим Олімпійські ігри класні, так це тим, що принаймні на цих три тижні всі знаходяться в однакових умовах. Всі проживають в одних та самих умовах, харчуються в одному місці. До умов підготовки, звичайно, ще є велике питання, наразі їх не можна порівнювати з іншими країнами-лідерами. На жаль...

– До речі, а яке ваше меню в день виступу?

– Все те, що я і назвав перед цим: паста і м'ясо. Змагальний день у цьому плані мало чим відрізняється від тренувального. На тренуванні так само треба викладатися на повну і показувати хороший, гарний результат. Тому на таких змаганнях все має бути відпрацьовано до автоматизму: ти маєш знати, о котрій що робити, щоб, дійсно, було те, що має бути.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, чого не вистачає українським олімпійцям в Парижі і що треба ховати в районі селища атлетів.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!