Коли в Україні відзначають День Державного Прапора: цікаві факти

Прапор, складений із двох однакових горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів, є одним з головних державних символів України. За часи незалежності він набув нового сенсу, перетворившись не тільки на атрибут держави, але й на символ боротьби та незламності.

OBOZ.UA розповідає, коли в Україні вшановують державним святом синьо-жовтий стяг. А також нагадує його історію та деякі цікаві факти про нього.

Коли в Україні святкують День прапора

Офіційним державним святом на честь синьо-жовтого прапора в Україні є 23 серпня. Цю дату встановив президент Леонід Кучма, підписавши у 2004 році указ "Про День Державного прапора України". П’ять років по тому його наступник Віктор Ющенко вніс до документу зміни, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора. Її на честь свята проводять по всій Україні.

Але чому для свята обрали датою саме 23 серпня. Адже Верховна Рада призначила синьо-жовтий стяг державним прапором 18 вересня 1991 року, прийнявши відповідну постанову? А над київською мерією він вперше замайорів 24 липня 1990 року.

За офіційною версією, саме 23 серпня 1991 року, коли стало зрозуміло, що путч у Москві провалився і СРСР зібрати назад не вийде, група народних депутатів України внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Полотнище тоді освятив священик УАПЦ Петро Бойко. Наступного дня Україна прийняла Акт проголошення незалежності. Зараз історичний прапор зберігається у музеї ВРУ.

Цікаві факти про український прапор

Перша згадка про синьо-жовтий стяг відноситься до 1848 року. Тоді Головна Руська рада на Галичині ухвалила рішення підняти таке полотнище над міською ратушею Львова. А у 1917 році після Лютневої революції такі прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. Коли 17 березня того року було проголошено про організацію Центральної Ради, вони стали символом незалежної української держави. Ба більше, 22 березня 1918 року ЦР ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і синього кольорів на прапорі Української Народної Республіки.

Втім, незабаром до влади в українських землях прийшли совєти, і синьо-жовтий стяг опинився під забороною. Його використання в СРСР визнали злочином, а покарання за нього призначили у вигляді двох років ув’язнення.

Тим не менше, активісти продовжувати піднімати прапор. Так 1 травня 1966 року він замайорів над будинком Київського інституту народного господарства. Студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса вирішили продемонструвати його всім, хто прийде не демонстрацію у День солідарності трудящих. За 9 місяців КДБ заарештувало обох. Москаленко був засуджений до 3 років таборів суворого режиму, Кукса – до 2.

А 27 липня 1976 року у канадському Монреалі під час футбольної гри між Східною Німеччиною та СРСР на поле вибіг уболівальник Данило Мигаль. Він був вбраний у вишиванку та тримав синьо-жовтий прапор. Чоловій 15 секунд танцював на стадіоні гопак, перш ніж його вивела поліція. Тоді ж 150 українців вивісили на трибунах плакат із написом "Свобода Україні!"

Але чим ближче було до розпаду СРСР, тим частіше символ почав з’являтись на масових заходах. Так під синьо-жовтими прапорами відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії 26 квітня 1989 року у Львові. Того ж року стяг продемонстрували 22 травня у Києві на закритті Шевченківського свята. А 23 березня 1990 року Тернопільська міська рада підняла його над своєю будівлею. Львівська приєдналась до неї 3 квітня.

З історії відомо, що саме під синьо-жовтим стягом відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року.

У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищого вулкана світу − Охос-дель-Саладо в Андах. Висота гори складає 6872 метри.

Під час захисту Донецького аеропорту воїни-"кіборги", попри постійні обстріли, знов і знов вивішували синьо-жовтий прапор над будівлями. Над диспетчерською вежею він майорів, поки росіяни не знищили її повністю.

Раніше OBOZ.UA розповідав, коли в Україні з цього року святкують Маковія.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.