Британська правозахисна група Tax Justice Network підрахувала, що податок на багатство за прикладом іспанського здатний додатково принести країнам світу понад $2 трлн. Про це йдеться на сайті правозахисників.
Уряд Іспанії під керівництвом соціаліста Педро Санчеса наприкінці 2022 року запровадив тимчасовий солідарний податок на багатство, який діє у 2023-му і 2024 роках, із чистих статків осіб понад 3 млн євро. Він стосується приблизно 0,5% найбагатших домогосподарств країни.
«Скасування спеціального режиму оподаткування, який надається надбагатим, може покрити приміром потреби у фінансуванні захисту клімату», – зазначено у публікації.
Tax Justice Network вважає, що застосування подібного податку до 0,5% найбагатших домогосподарств у всьому світі з аналогічними ставками від 1,7% до 3,5% дасть змогу отримати близько $2,1 трлн. Для прикладу, лише у Великій Британії йдеться про $31 млрд на рік.
Нове дослідження Tax Justice Network демонструє, скільки доходів може отримати кожна країна окремо, оподатковуючи статки лише 0,5% найбагатших домогосподарств ставкою 1,7% до 3,5%. При цьому податок на багатство застосовуватиметься лише до верхньої частини багатства домогосподарств, а не до всього їхнього багатства.
«Існує думка, що мільярдери заробляють, як і всі, тільки більше, бо кращі в цьому. Це дурниця. Неможливо заробити мільярд доларів. Середньостатистичному американському робітнику довелося б працювати в 13 разів довше, ніж існує людство, щоб заробити стільки ж, скільки сьогодні має найбагатша людина світу. Мільярдерами роблять не зарплати, а дивіденди й рента. Але ми оподатковуємо дивіденди та ренту набагато менше, ніж зарплати, і це дестабілізує модель зарплат, на якій базується наша економіка», – йдеться в заяві Tax Justice Network.
У середньому по світу 0,5% найбагатшого населення володіє чвертю багатств країни, тоді як на 50% біднішого населення припадає лише 3% багатств.
Організація не вважає, що багатії почнуть масово виїжджати в інші країни у випадку запровадження такого податку.
Зміни в оподаткуванні багатих у Норвегії, Швеції та Данії призвели до переїзду лише 0,01% найбагатших людей, а перегляд вигідного для багатіїв податкового режиму non-dom у Великій Британії призвів до міграції лише на рівні 0,02%.