Путін привласнює хрещення Русі-України. А що робить Київ і мер Кличко?

Київські історики, археологи, теологи та громадські діячі звернулись до президента, аби він особисто контролював реалізацію в столиці історико-археологічних проєктів, пов’язаних із Хрещенням Русі–України. Мова про Музей на Поштовій площі та історичний парк «Почайна».

Ці проєкти мають геополітичне значення, але досі існують на рівні громадських ініціатив. Протягом дев’яти років вони блокуються та доводяться до аварійного стану місцевою владою. Поки тут бідують, Путін, який має особливе ставлення до історії Хрещення Київської Русі–України, робить своє. Йому вкрай невигідний історичний факт, що хрещення було в Києві, а не біля Кремля і в водах Москви-ріки. Це ламає неоімперську політику.

Вісім років тому за ініціативою Путіна в центрі Москви встановили пам’ятник князю Володимиру, вищий ніж той, що у нас на Володимировій гірці. Цього ж літа у тимчасово окупованому Севастополі відкрили величезний парк-комплекс «Новий Херсонес».

Окупанти використали літописну згадку про осліплення, хрещення та прозріння князя Володимира в Корсуні (Херсонес Таврійський). І назвали цей парк-комплекс історико-археологічним. Це для нас загроза і, по суті, плацдарм для подальшої російської ідеологічної експансії в Україну. Об’єктом пропаганди тут є прихожани вже забороненого в Україні Московського патріархату. А це дещо менше 10 тис. релігійних організацій та сотні тисяч громадян, яких Росія хоче «захистити» від України.

Що таке «Новий Херсонес» і чому не можна недооцінювати ворога?

«Новий Херсонес» розташований на 24 гектарах, це територія Національного заповідника та пам’ятки світового значення «Стародавнє місто Херсонес Таврический та його хора», а також її буферна зона – колишні землі російських військових частин.

Путін майже 10 років тому відвідав Херсонес і заявив, що хоче створити тут такий комплекс. Керівник проєкту – духовник Путіна – голова патріаршої ради з культури РФ митрополит Сімферопольський та Кримський Тихон (Шевкунов).

В «Новому Херсонесі» є 10 новобудов у візантійському стилі загальною площею 86,7 тис кв. м.. Зокрема, це будівля «Музею християнства» створена за ескізним проектом кінця XIX – початку XX ст.: її купол має діаметр 31 м. – і це аналогія із Собором Айя-София в Стамбулі (Туреччина). На стінах музею є барельєфи із історією християнства, на яких зображено Єрусалим, Константинополь та Москву (зображення Києва відсутнє).

На 17 га «Нового Херсонесу» діє так званий «Храм – парк» із 103 скульптурними композиціями на християнську тематику «для проведення богослужінь під відкритим небом». Водойми в цьому парку не було, але росіяни і її створили під час будівництва та назвали «стародавньою річкою Гереон».

Також на 10 га буферної зони пам’ятки викопали величезний некрополь, в якому, зокрема, натрапили на унікальну стелу, яка могла належати комусь із засновників Херсонесу Таврійського. Загалом росіяни переконують, що знайшли більше 6 млн знахідок, але їх скоріш за все спіткала та сама доля, як і у частини музейної колекції Національного заповіднику «Херсонес Таврійський», що вже зникла в Московії.

Україна звернулась до ЮНЕСКО через вандальне знищення спадщини при будівництві «Нового Херсонесу», втім це тільки квіточки.

Хрестовий похід проти «сил зла»

На онлайн-платформі «Смотрим» вийшов фільм «Новий Херсонес», в якому на фоні псевдоісторичних реконструкцій подій часів хрещення дають інтерв’ю: особисто Володимир Путін, «філософ», політолог та ідеолог неоєвразійства та рашизму Олександр Дугін, духовник Путіна – Тихон (Шевкунов), актор та режисер Микита Міхалков та інші старі і нові пропагандисти.

У фільмі Путін заявляє: «Ми вдячні князю Володимиру за те, що він підвів під майбутнє національне будівництво саме цю духовну основу і відбулося це саме тут в Херсонесі…

Для нас це місце у сенсі є сакральним. Тут джерело державності та російського народу. Щоб потрапляючи сюди, усвідомлював, хто ми такі і як складалася наша державність».

Парк-комплекс в фільмі називають новою «російською Меккою» та «колискою і джерелом державності російського народу», запевняють, що там була «започаткована тисячолітня історія тисячолітнього народу, створення імперії, участь росіян у світовій історії, як носіїв своєї місії». Саме ж будівництво комплексу їм ніби надало підстави називати Крим російським (історію кримських татар при цьому повністю викреслили) та говорити про «друге хрещення Русі». Путіна ж возвели до другого хрестителя Русі. Православний націоналіст-шовініст Олександр Проханов навіть назвав його: «Путіним Таврійським».

Олександр Дугін каже у фільмі таке: «Після падіння Візантії Росія почала опікуватися православним світом, мала зайняти місце Візантії». Він має на увазі середньовічний міф про нібито спадкоємність московського князівства Візантії після падіння її столиці, Константинополя, у 1453 році. Цей міф вкрай необхідний Росії, оскільки поглиблює її історію та, як сподіваються російські ідеологи, надає перевагу РПЦ в її протистоянні з Константинопольською церквою (яка надала Томос про Автокефалію ПЦУ), а росіянам –  право «захищати» усіх православних світу.

Росіяни використовують комплекс у Херсонесі, щоб заявити права на православний світ, натякають, що готові йти на Київ, «рятуючи пам’ять князя Володимира від сил зла». За традицією країни-агресора, Олександр Дугін звинувачує українську владу у зговорі з дияволом та запевняє, що Україна «немає ні минулого, ні майбутнього», оскільки нібито «ставилася неуважно до святині». Водночас пропагандисти підкреслюють «любов та єдність, загальну історію та ідентичність» з українцями, запевняють, що «борються не проти них, а за», а в підтвердження наводять вже згадуваний новобуд.

Наші невикористані можливості

Російське православ’я давно не має відношення до християнства та його заповідей. Це взагалі не релігія, а ідеологія диктаторського режиму. Візантійські форми та парки це не виправлять. Без християнської сутності симулякр залишається симулякром.

Пропаганда «Нового Херсонесу» є з історичної точки зору фейком, бо хрещення Русі розпочалося з Києва.

Саме тому, в радянські часи знесли Михайлівський золотоверхий монастир, перебудували в ресторан храм в урочищі Аскольдова могила. Дивом врятувалася від знищення Софія Київська та на 85 років зникла з мап річка першохрещення киян – Почайна, легендарна права притока Дніпра. Її існування вкрай невигідне Московії, бо Почайна підкреслює першородність та унікальність київського християнства –  на відміну від Дніпра, який в радянські часи вважався місцем хрещення та тече з території Росії через Білорусь та Україну.

Україна відбудувала свої храми, а після Революції Гідності на мапи Києва повернулась і річка Почайна, русло якої протягом сторічь зазнало істотних змін в наслідок урбанізації і сьогодні є пов’язаною водною системою з шести озер, малої річки та гавані.

А в 2019 році офіційно встановили найбільш ймовірне місце хрещення киян князем Володимиром в історичному гирлі Почайни. Це район Поштової Площі.

Фото Музей на Поштовій площі. «Хрест Коханівського», встановлений у 2019 році після надання Кабміном пам’ятці історії та археології національного статусу

Те, що Поштова площа пов’язана з літописними подіями хрещення Руси, підтверджують розкопки, які провів Центр археології Києва Інституту археології НАНУ. Тоді знайшли стародавню Хрещатицьку браму, Боричев узвіз, садиби, митницю і старе русло річки. Уряд надав Поштовій площі статус Пам'ятки історії та археології національного значення саме, як найбільш ймовірному місцю хрещення киян.

За даними істориків, місцевість, яку сьогодні займає площа, до пожежі 1811 р. мала назву, похідну від поняття «Хрещатик».  З півдня від площі в баптистерії колони Магдебурзького права, відомої як Нижній або Перший пам’ятник святому Володимиру, розташовується Хрещатицьке джерело – місце хрещення 12 синів князя. Безпосередньо за ним у парку Володимирська гірка розташований Хрещатий Яр. Зі сходу від площі вздовж набережної Дніпра (колись Почайни) проходить вулиця Набережно-Хрещатицька, яка до 1869 року мала назву Хрещатик (Велика Хрещатицька або Хрещатицька). І не випадково саме тут на площі та біля води в XIX сторіччі масштабно відзначалося 900-річчя Хрещення Русі.

Хто заважає будувати своє?

Проблему посягань ворога на історію християнства важко вирішити лише на рівні наукових публікацій і дискусій. Тут треба практичні кроки і їх давно треба було зробити.

Розпочати будівництво Музею на Поштовій мали давно. Для цього є відповідна постанова Верховної Ради. Але це рішення досі не виконано. По суті пам’яткою національного значення опікується громадська організація – «Музей однієї нації», вона ж створила музей.

З 2019 року пам’ятка та найближча станція метро «Поштова площа» перебуває під загрозою обвалу конструкції недобудованої площі, стан якої близький до аварійного, що було підтверджено 20 травня 2024 року на виїзному засіданні ТСК Верховної ради з питань Києва.

Це тому, що міські чиновники та комунальники все ще сподіваються, що на Поштовій площі буде приватний підземний ТРЦ. Таку «інвестиційну угоду» 2013 року підписав Київ та компанія ТОВ «Хенсфорд Україна». Хоча Київрада прийняла рішення про припинення цієї угоди ще восени 2018 року, а  дозвільні документи на будівництво ТРЦ скасовані Верховним судом України. Більш того, достеменно відомо, що компанія пов’язана із керівником Адміністрації президента Віктора Януковича Андрієм Кравцем. 

Майже аналогічна ситуація із захистом легендарної Почайни, якою опікується однойменна громадська організація. За дев’ять років громадськості вдалось врятувати від знищення останню ділянку річкового русла річки та повернути її ім’я на мапи. Згідно з рішенням Київради, створили «Парк Почайна», перейменовано на Почайну найближчу до річки станцію метро Петрівка, проведено Всеукраїнський архітектурний конкурс на створення парку та розроблений відповідний проект.

Почайна сьогодні – це єдине місце в столиці України, де кожного року на волонтерських засадах відбувається святкування Дня Хрещення Київської Русі-України, а з 24 серпня 2021 року, згідно з указом президента 423/2021, і святкування Дня української державності.

Освячення води на річці Почайна 28 липня 2021 року, День української державності, «Хрещальна купіль»

Однак протягом років будівництво парку та гідротехнічні роботи із ревіталізації річки (приведення русла до природного стану), зупиняються з різних підстав. Прямо перед повномасштабним вторгненням перші сто метрів русла річки звільнили, в результаті з радянського бетонного лотка побудовані блокпости та укріплення на півночі столиці. Але й досі не дороблена навіть перша черга проєкту, де розташована архітектурна композиція «Хрещальна купіль», роботи стоять.

Фото парку «Почайна»: проект та реальна ситуація на 07.08.2024 р. 

Історичний парк Почайна та Музей на Поштовій вочевидь не в пріоритеті у міста, на відміну від інших дорогих та невчасних проєктів, що говорить якнайменше про те, що влада Києва не здатна осягнути національні інтереси та реалізувати проєкти геополітичної важливості. Слово владі державній, бо не можна ж дозволяти Путіну легко красти те, що погано лежить у Віталія Кличка.