Рецензія на фільм «Не говори зі злом» / Speak No Evil

12 вересня в кінотеатрах розпочався прокат психологічного трилера «Не говори зі злом» з Джеймсом Макевоєм в одній з головних ролей. Це рімейк однойменної данської стрічки, що вийшла на екрани у 2022 році. У цьому огляді будемо розбиратися, чи пропонує голлівудський варіант щось нове та наскільки цікавим він виглядає загалом.

Відключайте рекламу - підтримуйте ITC!

«Не говори зі злом» / Speak No Evil

Жанр психологічний трилер, жахи
Режисер Джеймс Воткінс
У ролях Джеймс Макевой, Маккензі Девіс, Ешлінг Франчозі, Алікс Вест Лефлер, Ден Гаф, Скут Макнейрі, Мотаз Малхіз
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт

Одного разу у сонячній Італії знайомляться дві пари, які приїхали сюди у відпустку. Американці Бен та Луїза Далтони виховують 12-річну доньку Агнес, вважають, що пити пиво посеред дня — недоречна витівка, та загалом справляють враження дуже чемного подружжя. Британці Педді та Сіара можуть дозволити собі кілька келихів пінного, коли їм заманеться, допускають жартівливі розмови прямо за столом про те, як краще підтирати зад, та мають сина Анта, який через вроджену хворобу майже не розмовляє.

Але приємна відпустка, як це зазвичай відбувається, швидко минає, і усі роз’їжджаються по домівках — Бен та Луїза у дощовий Лондон, куди вони переїхали через певні обставини, а Педді і Сіара — у якусь Богом забуту глушину. Та незабаром Далтони отримують листівку, у якій привітні британці запрошують новоспечених друзів провести незабутні вихідні у них в гостях. Погодившись на цю авантюрну пропозицію, довірливі американці пакують валізу і відправляються у подорож, ще не підозрюючи, що це гостювання призведе до трагічних наслідків.

«Не говори зі злом» є рімейком однойменного фільму дворічної давнини данської кінематографії. Це була дуже зла, провокативна та безкомпромісна соціальна сатира, загорнута у саспенс психологічного трилера. Там, якщо згадати, мова йшла про ментальні відмінності між данцями та голландцями, а також піддавалися ревізії межі дозволеного під час взаємодії з навколишніми. Простіше кажучи, як сильно ви готові дозволити залізти вам на голову малознайомим персонажам, керуючись умовними правилами пристойності та натягнутими на обличчя посмішками. Ну і як же не згадати приголомшливий кінцівку, від якої волосся на голові ставало дибки. 

Тобто тут так завзято не розпорошуються на соціальні коментарі та, відповідно, дещо примітивізують сенси оригінальної стрічки. Який підхід доречніший — вирішувати виключно глядачу. Але там, де оригінал пропонував шок-ефект, рімейк прямує безпечною стежиною міцного психологічного трилера.

З іншого боку, голлівудська версія додає виразної напруги та динаміки у фінальному акті та знімає з себе усі питання щодо недосказанності, притаманній данській картині. У кого питання точно виникнуть, то це у глядачів, знайомих з першоджерелом, принаймні у першу годину хронометражу, коли «Не говори зі злом» становить ледь не покадровий рімейк попередника. А от вже після цієї години англійський режисер і сценарист Джеймс Воткінс («Райське озеро», «Жінка у чорному») доречно вирішує піти трохи іншим шляхом. Нехай, як вже зазначалося вище, суто жанровим, але захопливим.

Актор знову вмикає Звіра з ш’ямаланівської трилогії «Невразливий», і цей образ надзвичайно добре йому вдається. В одній зі сцен він навіть нагадує шаленого Джека «А ось і Джонні» Торренса з культового «Сяйва» Стенлі Кубрика. Останнім часом шотландець не надто часто тішить виступами у вартісному кіно, але тут багато в чому саме його перформанс витягує цей, будемо відвертими, не найвидатніший сюжет.

Цікаво виглядає і Маккензі Девіс, котра після «Термінатора: Фатум», з моменту виходу якого пройшло майже п’ять років, десь зникла з проєктів з гучною афішею. Доречними здаються і розширені дитячі партії, завдяки чому творці отримали можливість додати в оповідання кілька корисних для історії моментів.

«Не говори зі злом» виявився цілком не зайвим рімейком, спрямованим охопити ширшу авдиторію, ніж оригінал, та досить міцним психологічним трилером. Особливо у контексті отримання збоченого guilty pleasure від божевілля у виконанні Джеймса Макевоя. Принаймні, за два фільми усім стане точно краще від того, що цей зловісний тип зробить з плюшевим кроликом на прізвисько Стрибко.