Злочинів багато: хто допомагає Росії торгувати краденим українським зерном

Статут таких компаній може бути різним: виробники продукції, покупці, логісти. Про це 24 Каналу розповіла розслідувачка проєкту SeaKrime Катерина Яресько, наголосивши, що всі вони беруть участь в злочині.

Як Росія краде українське зерно

Зерно має бути доставлено на міжнародний ринок саме через наш кордон, тому всі ці компанії щонайменше є порушниками державного кордону України. Ще можуть бути різні випадки, коли землі, які належать українським фермерам, були захоплені. Тепер там незаконно виробляється агропродукція.

Можуть бути випадки, коли у фермерів забирають її за зниженими цінами, тобто злочинів є дуже багато,
– підкреслила Катерина Яресько.

Найчастіше Росія відправляє вкрадене зерно з трьох кримських портів: Севастополь, Феодосія і Керч. А також з Бердянська та Маріуполя. Крім окупованих українських міст, також залучені російські порти.

Зерно доставляють до Азово-Чорноморського регіону, а звідти його відправляють під виглядом російського. Легше довести вину, коли відбувається відвантаження із закритих українських портів. Натомість коли продукцію перевозять машинами, наприклад, в порт Азов, то ситуація складніша.

Яку ще агропродукцію краде Росія

Найбільше Росія торгує пшеницею – це велика частина всієї агропродукції. Але зустрічаються інші види, які країна-агресорка намагається продати. Серед них: ячмінь, кукурудза, соняшник.

Більшість зерна прямує в Сирію. Є сирійська державна програма, підприємства, які його купляють. Ця схема функціонує дуже потужно. Крім того, крадене зерно купує Єгипет, Іран, північний Кіпр.

На жаль, міжнародні правові механізми у таких ситуаціях не працюють як слід. Причина в тому, що багато країн зацікавлені в цих постачаннях, дуже їх потребують,
– зауважила Катерина Яресько.

Серед механізмів впливу, наприклад, є Міжнародна морська організація, яка прийняла резолюцію щодо України. Вона стосується багатьох безпекових аспектів, пов'язаних з Чорним морем.

І також був заклик до держав-учасників судноплавного щодо статусу закритих портів. Над цією темою слід працювати. Зараз здійснюється серйозна робота з нашим посольством у Лондоні, де базується Міжнародна морська організація. Від цієї співпраці очікуються серйозні результати.