Найменший актор України: Купив машину та квартиру, а головне – зустрів кохання

Ще десять років тому 30-річний Сергій Лехкобит із Рівненської області лише обережно мріяв про майбутню родину чи стосунки, більше часу намагаючись приділяти роботі та кар'єрі.

Інтернет-роман перейшов у реальність

Нескінченні заявки та анкети на проби хлопець із провінційного Володимирця Рівненської області заповнював у орендованій кімнатці у Києві. На співбесіди – на громадському транспорті. Хоча вже тоді в його резюме можна було зустріти роботи з відомими виконавцями та акторами, але говорити про суттєвий та постійний заробіток не доводилося. З українських медіа-персон, наприклад, зустрічався із Володимиром Зеленським – ще до його президентства. За роки роботи цей список значно поповнився, щоправда, частину колишніх колег Сергій викреслив навіть із пам'яті: війна багатьох розвела по різні боки барикад.

А сьогодні один із найменших за зростом акторів країни (фільми "Грація і маленький принц", "Бар"Дак" і серіал "Віталька") може похвалитися не тільки пазлом, що склався в особистому житті, але і кар'єрою, яка допомогла обзавестися власним житлом та транспортом.

Кохання, як воно буває, постукало у двері, коли на нього ніхто не чекав, і навіть трошки не вчасно. Сергій зазначає: тоді навіть не звернув увагу на нове повідомлення, що висвітлилося в соцмережах від незнайомки з Чернівців.

- Із Христиною ми познайомилися в інтернеті п'ять років тому, вона перша написала, побачивши мене в одному шоу, - усміхається у розмові з Коротко про Сергій Лехкобит. - Сказала, що зважилася спробувати поспілкуватися, закохавшись у мою посмішку. Я тоді про стосунки взагалі не думав, навіть уникав, не відкривав її повідомлення. Але вона виявилася настирливою - все ж таки довелося відбити відповідь. Говорила, що шукала лише друга онлайн. А сталося так.

Пара живе разом у квартирі Сергія у Гостомелі – остаточно з'їхалися у червні цього року. До цього Сергій їздив туди-назад із Києва до Чернівців – у столиці робота. Христина ж зволікала з переїздом через страх обстрілів – у Чернівцях їх майже немає.

- Ми ж усі боїмося, це нормально – ми люди, – зазначає Сергій. – І мені було страшно: спочатку, як тільки частішали ракетні обстріли, одразу збирав валізи та їхав до Чернівців. Нині за нас переживають її батьки. Як мені страшно від того, що відбувається у Харкові, так і їм від того, що у Києві.

З'їхатися підштовхнув коронавірус та війна

У сім'ї Христини Сергія зустріли без зайвих запитань. Дівчина вища за нього на 30 см, але цей факт нікого не бентежить: ні її, ні його.

- Навіть якби вона була два метри на зріст, мені було б нормально, - усміхається Сергій. - Я взагалі не запарююсь щодо цього. І вона не париться.

Більше, каже наш співрозмовник, рідних коханої хвилювала його сфера діяльності: чомусь вважається, що з людьми із шоу-бізнесу міцних стосунків не збудуєш. Або зраджувати будуть, або взагалі «поматросять і кинуть».

– Ми хоча і планували жити разом, але цей процес прискорили обставини: коронавірус та війна, – ділиться Сергій Лехкобут. – У 2020 році Христина приїхала до мене на три дні: відзначити мій день народження 16 березня та її – 18 березня. І в цей час якраз розпочався карантин, перестав їздити транспорт… Її робота у Чернівцях також «закрилася» - вона сім років була продавцем у магазині взуття. Довелося їй сидіти у Гостомелі, прати маски. Поки що вона відпочиває, хоча вже погрожує шукати роботу. Кажу їй: "Ти довго працювала, у тебе відпустка, ще встигнеш".

А ось зі своєю мамою Сергій кохану за п'ять років так і не познайомив. Хоча та кличе: приїжджайте на Рівненщину по картошку!

Із Гостомеля Сергію, як і більшості жителів, довелося тікати на початку війни. Добре, що було куди – Христина покликала до себе.

- «Прилітало» до нашого ЖК, але саме мій будинок залишився цілим, - зазначає Сергій. – У нас жили росіяни – у квартирах, де вікна виходять на подвір'я, а не на ліс, як у мене. Щоб не змалювали. Вкрадене зносили в ці квартири, а тікали, блискаючи п'ятами – мало що встигли взяти. У мене зник смарт-годинник – він так і не засвітився по геолокації, сподіваюся, той, хто його взяв, уже в пеклі. Також навушники, окуляри та п'ятилітрова каструля – навіщось їх вони у всіх забирали.

Замовлення із Москви блокує

У перший рік війни роботи майже не було, а потім народ почав повертатися до звичного ритму. Життя йде, гуляють весілля, дні народження, збираються із друзями. Причому українці перестали бути забобонними: незважаючи на те, що 2024 рік – високосний, сміливо стають на рушник щастя із нареченими. Хоча за народними прикметами розписуватись у такий рік не рекомендується: нібито шлюб буде недовгим. Сергій поки що з весіллям вирішив не поспішати – а раптом прикмета спрацює?

- Зараз люди навпаки вибирають дати, яких раніше боялися, - продовжує Сергій Лехкобут. – Вважають, що такі цифри принесуть удачу. Наприклад, нещодавно їздив проводити весілля у Дніпрі у п'ятницю, 13-го. На деякі заходи звуть тільки заради присутності: «Сергію, приїжджай потусуватись!». Багато клієнтів вже давно стали друзями – жоден захід без мене не обходиться.

Корпоративи – це основний заробіток актора зараз. Бувають замовники з Москви – їх Сергій одразу блокує, не витрачаючи часу на відповіді, тим більше вони були б однотипними та зрозумілого напрямку – туди, до корабля... З кіно зараз справи погані, гонорари урізали. Хоча є й такі, хто готовий працювати за невеликі гроші.

– У мене є своя такса, я не хочу працювати задешево, – признається Сергій. – Іноді навіть ліньки їхати в інше місто – це ж добу витратиш… Але вмовляю себе: ти ж працювати їдеш – це добре, що тебе звуть…

"Хочу, щоб люди, читаючи цю статтю, посміхалися"

Про виїзд за кордон Сергій не думав, хоча має таку можливість – у зв'язку зі станом здоров'я.

– Не хочу жити за кордоном, мені класно в Україні, і навряд чи я колись вирішу переїжджати до іншої країни, – зазначає Сергій. – Хочу, щоб у нас люди хоч на хвилинку могли забути про все, раділи та посміхалися, дивлячись на мене чи навіть читаючи цю статтю.

Згідно з новими законами, навіть будучи людиною з обмеженими можливостями, все одно потрібно проходити ТЦК. Раніше можна було виїхати з одним посвідченням.

Найближчим часом Сергій намагатиметься вибратися у невелику відпустку – хоче звозити кохану на море. Ну а крім відпочинку, у планах - рухатися далі та розвиватись у професії.

– Зараз складно ставити якісь цілі, – вважає Сергій. - А раптом "вони" знову прийдуть? Є побоювання, страх. Це зупиняє від того, щоб, наприклад, розпочати свою справу. І навіть від покупок. Ось я хочу класне дерев'яне ліжко, але свербить думка: «А раптом я куплю, і ці тварі прийдуть»? Хоча люди живуть, будуються, відкривають магазини… У будь-якому разі буду і далі розвиватися у своїй сфері – тут немає стелі.