Експерти російських центрів опитувань відзначають зростання в РФ кількості прихильників переговорів з Україною, але при цьому більшість росіян не готові повертати окуповані території. Такі дослідження не можуть дати абсолютних цифр (бо мало хто готовий казати правду в опитуваннях), але показують динаміку настроїв.
Путін змушений враховувати масові настрої навіть попри встановлений диктаторський режим – адже саме через настрої населення він досі відмовляється від масової мобілізації, воліючи чимдалі дорожче оплачувати контракти для чимдалі меншого потоку бажаючих вмирати.
Отже, як бачимо, відкриття «внутрішньоросійського фронту» з підривами і пожежами та послідовне перемелювання росіян в «СВО» за кожен метр окупованої ними землі все ж справляють належне враження на населення РФ в цілому.
Зрештою, навіть заступниця голови комітету їхньої «Ґосдуми» вже офіційно сьогодні заявила про критичний брак цвинтарів в Росії – і запропонувала дозволити відкривати приватні цвинтарі і крематорії для вирішення проблеми з потоком трупів.
Звісно, тиск на росіян ще недостатній, бо хоч вмирати за чужу землю вони вже не хочуть, однак саму чужу землю ще хочуть.
Принаймні, так фіксують опитування. В яких, зрозуміло, росіяни намагаються максимально акуратно брехати, щоб не замели спецслужби. Але якщо навіть так більшість зізналась, що вже не хоче війни, – значить, ці настрої дійсно є панівними в Росії. І цілком можливо, що і нашої землі більшість вже не хоче, однак боїться зізнатись.
За ефективної, а не як тепер, підтримки союзників Путіна, ймовірно, можна буде дотиснути до весни мінімум на повернення окупованої Запоріжчини, Херсонщини й Харківщини. А Донбас і Крим залишити демілітаризованими підмандатними ООН територіями без остаточного статусу (в Україні вони числитимуться як українські суверенні, в конституції РФ – як російські до наступного етапу, бодай через 20-30 років).
В будь-якому випадку подібні настрої більшості росіян – корисний чинник в контексті підготовки чергового саміту миру.