Фицо увидел "зраду": зачем словацкий премьер продвигает тезисы о неизбежных уступках Украины
Фицо увидел "зраду": зачем словацкий премьер продвигает тезисы о неизбежных уступках Украины

Фицо увидел "зраду": зачем словацкий премьер продвигает тезисы о неизбежных уступках Украины

"Мир з Росією укладуть Україна і Сполучені Штати.

І я боюся, що Україна стане жертвою, так само, як ми стали жертвами Мюнхенської угоди.

Це те, що я думаю", – таку заяву, виступаючи на засіданні комітету з європейських справ словацького парламенту, зробив прем’єр-міністр цієї країни Роберт Фіцо.

"Цілком ймовірно, що Україна стане жертвою великих держав.

Напевно, так і буде.

Мені дуже шкода, але поки що вони (великі західні країни, але насамперед – Сполучені Штати) знущаються з України, вони воюють до останнього українського солдата", – продовжив він.

На цю заяву вже відреагували багато словацьких політиків та суспільних діячів, які заявили, що їм соромно за такі слова голови уряду.

Проте реакція України була фактично непомітною:.

у Києві з усіх сил намагаються не помічати антиукраїнських заяв Фіцо.

Така позиція має свої причини.

"Допоки він не блокуватиме шлях України до ЄС, доведеться терпіти такі заяви", – так в українському уряді неофіційно пояснювали особливості ставлення до слів Фіцо.

Дійсно, якщо Фіцо категорично виступає проти прийняття України до НАТО, то щодо ЄС у нього протилежна позиція – він не заперечує проти прийняття, хоча завжди уточнює, що вступ швидким не буде.

А головне, Фіцо досі не блокував жодного рішення ЄС щодо переговорів з Україною про вступ.

І навіть не виставляє додаткових умов для цих переговорів, як це робить Угорщина та, очевидно, робитиме Польща.

Більш того, попри такі заяви, Україна та Словаччина цілком успішно підтримують економічну співпрацю, в тому числі в секторах військової промисловості.

Фіцо, який критикував попередню словацьку владу за військову підтримку України, не став скасовувати численні (і вигідні Словаччині) оборонні контракти, що фінансують країни ЄС.

Проте і тут Роберт Фіцо не був би самим собою, якби не "компенсував" співпрацю з Україною антиукраїнськими заявами.

Причому часто – фактично одночасно.

Зокрема, вже стало правилом, що вкрай критичні заяви щодо України він озвучує напередодні зустрічей у рамках україно-словацьких міжурядових консультацій (наразі пройшло вже три такі зустрічі).

А для іншого українського співрозмовника така практика виглядає "дещо шизофренічно".

"Неможливо звикнути, коли Фіцо, який цілком конструктивно веде переговори, відразу після їх завершення перекручує їхній перебіг та робить явно недружні до нас заяви", – розповідає він про свої враження.

Іншими словами, за рік перебування Роберта Фіцо на посаді словацького прем’єра у Києві знайшли спосіб успішно з ним співпрацювати, відділяючи політичний піар від реальних інтересів.

Проте остання заява Фіцо, процитована на початку цієї статті, дещо виходить за межі описаної схеми.

Виступаючи у словацькому парламенті, Роберт Фіцо виправдовувався за візит до Москви свого однопартійця, євродепутатата Любоша Блахи.

"Російський народ звільнив нас від фашизму і приніс неймовірну жертву заради нас.

Я дуже шкодую про всі ці войовничі, ненависні й буквально фашистські резолюції, які Європарламент приймає проти Росії.

Ми – слов'яни, нас ніхто не змусить ненавидіти Росію", – заявив Блаха у Москві.

Тут треба пояснити, що Блаха є одним із найбільш близьких до Фіцо політиків і у партії Smer має досить специфічну функцію – він озвучує ті тези, які сам Фіцо не може собі дозволити.

А тому візит євродепутата до Москви, а також численні скандальні його заяви жодним чином не є самодіяльністю.

Тим більше, що і сам Фіцо раніше заявляв про своє бажання відвідати Москву наступного року і відсвяткувати там 80-річчя завершення Другої світової війни.

Подібні заяви викликають опір словацької опозиції, і Фіцо має виправдовуватися.

Дуже показовий момент: Фіцо ніби не помічає логічних проблем у своїх заявах.

З одного боку, він переказує інформацію про такий компроміс, намагаючись тим самим довести, що незабаром візити до Путіна знову стануть прийнятними для європейських політиків.

А з іншого – він ніяк не відмовляється від заяв, що не допустить прийняття України у НАТО.

Якщо замислитися, то це формально означає, що саме Фіцо збирається стати на перепоні "досягненню миру" в Європі.

Проте такі деталі не турбують словацького прем’єра – він хоче відновлення економічних відносин з РФ (і бонусів від Кремля за послаблення позиції ЄС) і шукає будь-яких виправдань своїм діям.

І це – виклик для України.

Чи можна і далі дотримуватися нинішньої позиції "не чути нічого поганого" у ситуації, коли уряд Словаччини готується до відновлення повноцінних стосунків з РФ?.

Чи, може, Києву варто чітко показати, що у нас також є червоні лінії, на які ми за будь-яких обставин не будемо заплющувати очі.

І якщо останнє твердження є справедливим, то із сигналом для Фіцо зволікати не варто.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.

Джерело матеріала
Згадувані персони
loader
loader