"Мир з Росією укладуть Україна і Сполучені Штати.
І я боюся, що Україна стане жертвою, так само, як ми стали жертвами Мюнхенської угоди.
Це те, що я думаю", – таку заяву, виступаючи на засіданні комітету з європейських справ словацького парламенту, зробив прем’єр-міністр цієї країни Роберт Фіцо.
На цю заяву вже відреагували багато словацьких політиків та суспільних діячів, які заявили, що їм соромно за такі слова голови уряду.
Про те, чому реакція України на останны антиукраїнські заяви Фіцо була фактично непомітною і що вони можуть означати, читайте в колонці редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Фіцо побачив "зраду": навіщо словацький прем'єр просуває тези про неминучі поступки України.
Далі – стислий її виклад.
У Києві з усіх сил намагаються не помічати антиукраїнських заяв прем’єра Словаччини Роберта Фіцо.
Така позиція має свої причини, пояснює автор колонки.
В Україні, як відзначає Юрій Панченко, бачать, що Роберт Фіцо цілком конструктивно веде переговори.
Проте, напередодні зустрічей у рамках україно-словацьких міжурядових консультацій, як правило, він озвучує вкрай критичні заяви щодо України.
Або, відразу після завершення переговорів він перекручує їхній перебіг та робить явно недружні до України заяви.
Один із українських учасників переговорів сказав редактору "Євро.
Автор колонки зазначає, що за рік перебування Роберта Фіцо на посаді словацького прем’єра у Києві знайшли спосіб успішно з ним співпрацювати, відділяючи політичний піар від реальних інтересів.
Проте остання його заява про скорий мир дещо виходить за межі описаної схеми.
Виступаючи у словацькому парламенті, Роберт Фіцо виправдовувався за візит до Москви свого однопартійця, євродепутатата Любоша Блахи.
Юрій Панченко зазначає, що Блаха є одним із найбільш близьких до Фіцо політиків і у партії Smer має досить специфічну функцію – він озвучує ті тези, які сам Фіцо не може собі дозволити.
А тому візит євродепутата до Москви, а також численні скандальні його заяви жодним чином не є самодіяльністю.
Тим більше, що і сам Фіцо раніше заявляв про своє бажання відвідати Москву наступного року і відсвяткувати там 80-річчя завершення Другої світової війни.
"Подібні заяви викликають опір словацької опозиції, і Фіцо має виправдовуватися.
Для цього він використовує тези, що зараз публікуються західними ЗМІ: про можливість замороження бойових дій в обмін на "часткове прийняття" України до НАТО (радимо подивитися наше відео про те, чому такий план неможливо реалізувати)", – пише автор колонки.
Панченко звертає увагу на логічні проблеми у заявах словацького прем’єра, які той ніби не помічає.
З одного боку, Фіцо переказує інформацію про компроміс щодо "часткового прийняття" України до НАТО.
А з іншого – він ніяк не відмовляється від заяв, що не допустить прийняття України у НАТО.
"Якщо замислитися, то це формально означає, що саме Фіцо збирається стати на перепоні "досягненню миру" в Європі.
Проте такі деталі не турбують словацького прем’єра – він хоче відновлення економічних відносин з РФ (і бонусів від Кремля за послаблення позиції ЄС) і шукає будь-яких виправдань своїм діям", – зазначає Юрій Панченко.
І це – виклик для України, додає він.
Чи можна і далі дотримуватися нинішньої позиції "не чути нічого поганого" у ситуації, коли уряд Словаччини готується до відновлення повноцінних стосунків з РФ?.
Чи, може, Києву варто чітко показати, що у нас також є червоні лінії, на які ми за будь-яких обставин не будемо заплющувати очі.
І якщо останнє твердження є справедливим, то із сигналом для Фіцо зволікати не варто.
Докладніше – в колонці Юрія Панченка Фіцо побачив "зраду": навіщо словацький прем'єр просуває тези про неминучі поступки України.