Ядерна війна? Та Путін її боїться більше за всіх!

Зараз знову почали вкидати різні «казки народів світу» про нібито «ризик застосування ядерної зброї» з боку росіян.

У своїй останній книзі відомий репортер Боб Вудворд висловлює переконання, що ядерна загроза над Україною все ще нависає. Автор книги повідомляє, що Президент США Дж. Байден, буцімто, сказав раднику з нацбезпеки США Джейку Саллівану, що Путін «не допустить виходу з України без того, щоб не розпечатати тактичну ядерну зброю. Отже, ми застрягли».

Очевидно, у такий спосіб американська еліта прагне «виправдатися» за всі свої помилки, які вона здійснила (і здійснить у майбутньому) у плані відносин з росіянами і їхнім «непередбачуваним» лідером. Мовляв, вони просто турбуються, щоб не було ядерної атаки від росіян. Вони не слабкі і не цинічні – вони «бояться непрогнозованого лідера ядерної наддержави».

Чи справді є там кого боятися для таких держав як США?

Нещодавно відбувся показовий епізод. Кремлівський «вождь» відмовився їхати у Бразилію на зустріч «Великої двадцятки». Усі одразу зробили висновки про загрози арешту за ордером «міжнародного суду». Але справа тут явно не у цьому. До Монголі ї ж він їздив. Але Монголія поруч. Не за океаном. За океан летіти страшно. Раптом десь засяде секретний український дрон?

Він просто страшенний боягуз, який боїться усього, ховається від хвороб у бункерах та за багатоденними карантинами, шукає відчайдушні методи омолодження (включно з шаманами), а головне – явно боїться смерті.

Яка ядерна війна? Ви на нього подивіться?

Просто всім у світі вигідно робити вигляд, що вони бояться «російської ядерної кнопки», а тому дуже сильно бояться перемоги України. І не тому, що у відповідь хтось почне ядерну війну. Ні, просто рішуча поразка росіян покаже, що «король – голий», а, отже, запустить процес делегітимації його влади, за чим послідує чергова «революція». Як бувало у них завжди після поразок. Раптом трухляве тіло імперії цієї революції не переживе? Буде дуже неприємно.

Тим більше, що уже готують кандидатів до «перехідного уряду», які мають робити «транзит» і «перезагрузку». Носяться з Навальними та Кара-Мурзою.

Не треба зараз, щоб щось розпадалося! Тому будемо робити вигляд, що дуже боїмося натиску на «червону кнопку» старої миршавої руки.

Але є одна проблема. Є інші держави, які трактують небажання допускати розпаду російського імперського «тіла» зовсім не так, як очікують на Заході. Вони це сприймають як слабкість цього самого Заходу, і починають системно підривати його позиції по світу. Від ХАМАС і до КНДР.

За те, що американці маніакально хочуть будь-якою ціною зберегти Росію уже потроху платять усі. Від Близького Сходу до Корейського півострову.

Ще одна проблема полягає у тому, що ніякі бункерні діди та вашингтонські ліберали не врятують гнилу імперію від розпаду. Вони лише можуть зробити цей розпад довшим, а сморід від цього процесу – сильнішим. Власне, ми це і спостерігаємо зараз.